“Галицьке весілля” прибуло у Черкаси

У грудні місяці я натрапила в інтернеті на оголошення: «На Черкащині оголосили про проведення Всеукраїнського відкритого заочного конкурсу української народної ляльки для учнівської молоді. Запрошуються і учні з інших областей України. Заявки про участь надсилати до 28 грудня 2012 року» .Відразу виникла думка: « Може, спробувати?» Зв’язалася з пані Лідою Колесник, організатором і координатором конкурсу (з нею я познайомилась ще в 2011 році, коли брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Твоя мотанка хоче стати знаменитою». який проходив у Києві), запитала, чи можна нам. тернопільцям взяти участь у конкурсі, на що отримала ствердну відповідь. Відразу запропонувала своїм п’ятикласникам. Вони, звісно, погодились. І почалось… Дівчатка з нетерпінням чекали кожної середи (а саме по середах ми збиралися), щоб працювати над ляльками. Адже прості лялечки ( ляльку щастя, ляльку–дзвіночок вони вже освоїли). А тут задумка була зробити справжню оберегову ляльку-мотанку, із сакральним хрестом, у вишитому вбранні. Та не одну! А цілих шість! Ми задумали, що буде групова робота: «Галицьке весілля». А це шість ляльок: наречений, наречена, дві дружки, дві світилки. Отож взялись до роботи мої бджілки: Юля Гейна, Юля Максимів, Софійка Шишковська, Валерія Токарчук, Софійка Канчук. Окремо над своєю «Галичанкою» працювала Надійка Щур із мамою Надією Зазулею.
Ляльки робили за народними традиціями – без ножиць, голки (якщо не рахувати вишитого одягу), весь одяг примотували нитками. Найважче було зробити сакральний хрест на місці обличчя. Адже це було вперше. Але вийшло, і дівчатка навіть вчили одна одну.

Відірвемось на секундочку. Якщо ви шукаєте косметику оптом, перейдіть по посиланню.
Щоб вдягнути ляльок, довелось шукати старовинні зразки вишивки Тернопільщини, вивчити, які елементи одягу носили у нас на Галичині, знайомитись із весільними звичаями Тернопільщини. На допомогу прийшли книги, інтернет, розповіді мам і бабусь дівчаток. Не все зразу виходило, але дівчатка дуже старались. І ось нарешті ляльки готові. Ми дуже хотіли встигнути відіслати їх до кінця березня. «Коли лялька-мотанка була вже готова, мене переповнювало почуття гордості і задоволення тим, що я своїми руками створила таку цікаву і красиву іграшку»,- згадувала Юля Гейна, яка виготовляла нареченого. До слова, в українській ляльковій культурі не було ляльок – чоловіків. А у нас є! «А для мене це була важка але цікава робота, -каже Софійка Канчук. – Пройшли місяці, і коли моя лялька була готова, я навіть здивувалась, адже не думала, що щось вийде. Коли я виросту, стану професіоналом по ляльках-мотанках».
27 березня я отримала повідомлення від пані Ліди, що наші лялечки благополучно дістались Черкас, незважаючи на погоду. І вже чекають разом із своїми подругами із Київської, Черкаської та Вінницької областей виставки у мистецькому залі Обласної універсальної наукової бібліотеки ім.. Т. Г. Шевченка. Тож і ми тепер будемо з нетерпінням чекати цієї події. яка відбудеться 20 квітня.. А 16 травня о 15 00 відбудеться відкриття виставки в обласному художньому музеї!
Дуже вже нам хочеться туди потрапити!
А 16 травня о 15 00 відбудеться відкриття виставки в обласному художньому музеї!

Юля Гейна і її лялька -Наречений