Французька витинанка

Якось випала нагода побувати на уроці образотворчого мистецтва у моєму п’ятому класі. Тема уроку – французька витинанка. Цей вислів вперше я почула кілька років тому. Перелопатила гору книжок, поблукала по інтернету, а про французьку витинанку не знайшла нічого. Окрім лише, що за часів Людовіка V у Франції відродилось мистецтво силуету – одного з різновидів витинанки. При дворі головним контролером був Етьєн Силует. Він провів низку реформ, в одній з яких пропонував скоротити витрати короля і витрати на утримання двору. Звісно, цього йому не пробачили, і він став посміховиськом у знаті. Це змусило Етьєна покинути службу. У чоловіка залишилась одна втіха – вирізати з чорного паперу свої улюблені картинки. Але й тоді йому не дали спокою. У газетах з’явилась на Етьєна карикатура у вигляді тіньового профілю. З тих часів і народилась назва «силует», яка дійшла до наших днів. Що ж це за диво і чому «французька»? Чим вона відрізняється від нашої рідної української? Судячи з того, що я побачила, роблю висновок, що це щось схоже на паперову інкрустацію, або ще як її називають по-іншому, інтарсію (врізування і вклеювання на папір-основу шматочки елементів паперу іншого кольору, отриманих шляхом розрізання його). Бо взагалі – то інкрустація стосується більше дерева, металу. А ще це дуже нагадує дитячі пазли, мозаїку, або математичну китайську гру «тангрем», в якій квадрат розрізається на 7 частин, з яких складають якісь фігури. Щоправда у так званій французькій витинанці ми беремо яку- небудь геометричну фігуру ( не обов'язково геометричну), розрізаємо її на частини по наперед накреслених на заготовці лініях (серед них можуть бути кола, овали, півкола, хвильки, прямі лінії, трикутники різних розмірів та видів). Жодна з отриманих частин не йде у відходи! таку витинанку краще робити не ножицями а ножем, скальпелем. З отриманих частин викладаємо картинку шляхом розсування, перекидання їх симетрично відносно сторін початкової фігури. Заняття, скажу вам, цікаве, навіть захоплююче. Адже, доки викладеш ту мозаїку, сто разів почнеш спочатку. Коли виклали те, що хотіли, залишається акуратно приклеїти всі частинки. Повірте, результат вам сподобається! Це майже як гра. Спробуйте і побачите, що таке дозвілля приносить задоволення. Не стидно і заговорити французькою. Урок пролетів швидко, а наприкінці кожен показав свій витвір. Якщо врахувати, що мої п’ятикласники робили це вперше, а дехто ще й ножиць як слід тримати не вміє ( я вже не кажу про те, щоб рівні фігури будувати і вирізати), то виставка з їхніх робіт вийшла досить таки гідною.
Ну, звісно, щоб не відставати від своїх малих творців, я і себе спробувала у цьому виді витинанки. Щось таки вийшло. Скажу вам по правді, кропітка це все-таки робота, потребує уважності, акуратності, і… Зате поки викладала, прийшли в голову деякі ідейки…