Ганнуся сиділа коло вікна і сумно дивилась крізь скло на сірі , чорні голі дерева, брудні калюжі, в яких хлюпалися сірі-сірі хмари, на краплинки дощу, які  сумно сповзали по віконному склу. І від усієї цієї картини, обрамленої віконною рамою, їй ставало ще сумніше. Ще б пак! Сьогодні ж Різдво, а за кілька днів – Новий рік!  А сніг! Куди він подівся? Може, там, у небесній канцелярії (бабуся розповідала, що є така канцелярія), переплутали пори року? Чи не перегорнули листок календаря?  "Сьогодні ж двадцять п'яте  грудня!  – вголос подумала Ганнуся. – Хочу снігу, хочу ліпити сніговика, як завжди у цю веселу різдвяну пору". "Ти щось сказала, доню?" – почула дівчинка мамин голос. Мама тихенько зайшла до кімнати. "Авжеж, мамусю. Мені сумно, тому що нема снігу… А я так хочу зліпити веселого Сніговичка!"- відповіла Ганнуся.

"Ну що ж, Сніговичка то Сніговичка"-, загадково відповіла мама і вийшла з кімнати. За якусь мить вона повернулась із невеликою скринькою . Скринька була стара-престара, з потертими боками, полущеною фарбою. "Що це? – здивовано запитала дівчинка. "Чарівна скринька" , – усміхнулась мама.  "Мамусю, я вже не маленька. Чарівних скриньок не буває! Ти жартуєш," – ображено закопилила уста Ганнуся.  "Я не жартую, донечко. Скринька справді чарівна, з секретом. Поглянь!"- Мама відкрила скриньку. Ганнуся заглянула всередину і розчаровано протягла: "Якісь клаптики,  бісер… Теж мені чари…"  "В умілих руках ( а я впевнена, донечко, у тебе саме такі рученята) ці клаптики,  зовсім нечарівні, перетворяться на чудових Сніговичків і не тільки. Варто лише дуже захотіти дива, і воно станеться. Але диво, створене твоїми власними руками!" – сказала мама і хутенько вийшла з кімнати.

За якийсь час мама тихенько прочинила двері у кімнату. У кімнаті було напівтемно, линула  весела різдвяна мелодія, миготіли кольорові вогники, на стінах танцювали тіні Сніговичків. Ганнуся сиділа за столом і пов'язувала останньму Сніговичку червоний шалик, примовляючи:"Ну, ось так, друже, тепер вас ціла весела компанія Сніговичків. Тож можна справжнє Різдво і Новий рік зустрічати". Останній із Сніговичків підморгнув Ганнусі чорним блискучим пацьорковим очком і спритно зіскочив зі столу до своїх братиків. Усі троє закружляли у веселому у запальному танку. Ганнуся весело сміялась і плескала в долоні, підбадьорюючи танцюристів. "Ну ось тобі і диво!" – тихо сказала мама і так само тихо зачинила двері…

А за вікном… А за вікном на землю сипав лапатий-лапатий  сніг.  Час від часу від нього відділялись незвичайної краси білі-пребілі сніжинки і заводили свій білий танок…. Хто ж тепер скаже, що див не буває?

 То що ж було у старій скриньці? А ось що:

клаптики бавовняної і лляної тканини, пацьорки, кольорові лелітки, нитки для плетення.

 А далі – мій МК у світлинах.

  Зшиваємо клаптик по довгій стороні.

З одного кінця призбируємо на нитку, кілька разів замотуємо, закріплюючи нитку. Вивертаємо. Так само призбируємо з другого кінця, посередині. робимо кілька тугих витків. Утворилась така собі сарделька)))

Вишиваємо  ротик, пришиваємо очка і носик (пацьорки).

Із лляного прямокутного клаптика робимо ковпачок, зшиваючи по довгій стороні і пришиваючи до голівки швом "козлик" нитками для плетення. Оздоблюємо сніговичка пацьорками і лелітками.

Призбируємо вершечок шапочки на нитку, на яку нанизуємо зірочки із мандаринової шкірки ( або щось інше, наприклад великі намистини, зав'язуємона шию плетений шалик. Весела компанія Сніговичків готова до свята!

З мандаринових шкірок можна вирізати різні фігурки, проткнути їх товстою голкою з ниткою і покласти між шарами паперу ( у книжку). За кілька днів матимете чудовий декор. Ідея не моя – від Юлі Лисої.

 http://creative-world-scrappers.blogspot.ru/2014/12/18.html