Люблю суботу… За що? По- перше, не треба йти на роботу ( роботу я свою люблю, але все-таки хочеться хоча б два дні на тиждень не думати про неї); по-друге, усі домочадці довго сплять, а я встаю рано і через те можу зайнятись улюбленими заняттями в тиші перш ніж йти на кухню готувати сніданок. По-третє, саме у вранішні години в голову приходять якісь нові ідеї. Отож, нарешті довгождана субота! Кажуть , що слово «субота» запозичене з єврейської мови і прийшло разом із впровадженням християнства. Субота створена Богом для відпочинку, а для мене відпочинок – це творчість. Нарешті настала вона, довгождана! Давно задумала серію різдвяних витинанок. Але все не вистачає часу. Тому витинаю в основному зранку у будні дні, доки вариться кава, доки ще ніхто не прокинувся. Це триває недовго. бо о 7.30. треба «вилітати» з хати, щоб встигнути на маршрутку і не запізнитись на роботу. Слава Богу, сьогодні поспішати нікуди, тож влаштовуюсь зручніше і витинаю ангела, що заглядає у засніжене вікно. Проходить година… І раптом чую чалапання босих ніжок. Це Артемчик – ще одна рання пташка у нашому домі. «О! Ангел малює на вікні!» – вигукує здивовано малий. Отакої… Я собі навіть не думала, що мій ангел малює! Придивляюсь – справді, начебто малює. Дійсно, вустами маляти глаголить істина. Діти бачать те, що не бачить дорослий…  А ось як починалось.

Мої ангели

Деталі…