Чекала цього дня з трепетом. Не знаю чому, але кожного разу коли збираюсь відвідати геріатричний пансіонат, хвилююсь Іду знову не сам – з дітками. Не вперше. Вже впродовж багатьох років. Вперше побувала там близько десяти років тому з вертепом на різдвяні свята. З того того часу щороку ми  ідемо , аби порадувати мешканців цього закладу. 17 травня і повезли нашим друзям пісню в слово. Ми їхали туди аби кожному подарувати краплинку щастя. Двадцять співучих дівчаток – учасників шкільних самодіяльних колективів «Веснівочка», «Чомучки» та «Весна»- разом із їх незмінними керівниками Світланою Володимирівною Гусак і Євгеном Мироновичем Лазорком- віз невеличкий бусик Романа Васильвича вулицями рідного міста назустріч новим враженням. Для багатьох артистів цей візит був першим. А, приміром Настя Ярема вперше виступила перед мешканцями закладу , коли була першокласницею, сьогодні ж вона закінчує 10 клас. Ось уже й вулиці с. Петриків. Невпізнанно змінилося воно за ці роки, відколи ми вперше тут були. Добротні будинки, асфальтовані вулиці, високі паркани-мури, за якими далеко не бідне життя. А зовсім поряд, під лісом – триповерхова будівля, яка потопає у зелені. Тут живуть близько 180 людей похилого ( і не зовсім) віку. 180 людей, 180 доль, 180 стежок. які привели їх сюди – з власного бажання, чи з безвиході. «У кожного своя доля…»  Колись у них був дім, була сім’я. Хтось завжди був самотнім. Тепер їхній дім тут, їхня сім’ я – такі ж як і вони самі. За ними доглядають чуйні, привітні співробітники закладу, дбають, аби вони були нагодовані, вдягнені. Але як мені скзала одна жіночка, до якої я зайшла палату (не в кімнату – в палату!)  – «не вдома». І очі такі сумні-сумні, і сказала вона це так тихо, ледь чутно…

Ось наш бус уже на подвір'ї пансіонату. Вивантажили гостинці ( ми ніколи не їдемо сюди з порожніми руками), яких назбирали учні школи, їхні батьки. Заходимо у бібліотеку( зазвичай сааме там моі артисти переодягаються, готуються до виступу). Бачу, хвилюються, всі, не тільки ті, що вперше. Моі помічнки Наталя Василівна Паляниця і Оксана Романівна Романюк тим часом розкладають у їдальні (саме там буде відбуватися концерт) на столи тарілочки з цукерками і печивом. Тим часом до їдальні починає сходитись місцевий народ – хто своїм ходом, хтось на візку. Хтось з них впізнав нас, посміхається. Але що мене кожного разу вражає майже у всіх– сум в очах, якась зосередженість, закритість,  навіть не можу пояснити, що. Як розворушити їх, як зробити так, щоб вони усміхнулися, щоб відкрилися, ожили?

Ну, от. здається, все. Артисти готові, усі сидячі місця за столиками зайняті, попід стінами- стоячі місця. Тут примостилися працівники пансіонату. Можна починати. Божде. так хвилююся, як ніколи. Сьогодні мені довелося бути ведучою. Хочеться, розворушити цих рідних людей! Сподіваюсь, що з допомогю пісні і поезії ми це зробимо. Ми подаруємо їм бодай краплинку щастя!

І, звісно, першою прозвучала пісня «Посміхнись» у виконанні найменшеньких – ансамблю «»Чомучки» (керівник С.В.Гусак). І сталося диво – на обличчях глядачів з’явилися перші несміливі усмішки. Потім зазвучала пісня «Черевички» , під час виконання якої малі артисти ще й затанцювали. Вершиною їхнього виступу був сучасний веселий «Шкільний реп» – ну мають же знати глядачі, чим живуть сучасні діти.

Далі у пісенний віночок вплели свою «Весноньку чарівну» учасники із гурту «Веснівочка» (С.В. Гусак). Цей колектив цього року підкорив столицю, виборовши перемогу на Міжнародному пісенному конкурсі «Співуча Україна». Де весна, там кохання, любов. У кожного своя. Можливо, слухаючи пісні про кохання у виконанні юних талановитих дітей , хтось згадував юнацькі роки. хтось сумував, що так і не зустрів ту єдину чи того єдиного, чи жорстока доля відібрала їх. А наразі у залі здіймалася вгору на крилах пісня : "Коли заснули сині гори» (ансамбль «Веснівочка») , «Чарівна скрипка», «Darniere Danse» (неймовірне тріо «Весна» у складі Гусак Вероніки, Насті Яреми і Софійки Грицишин , керівник Є.М, Лазорко), жартівлива «Стелися барвінку» у виконанні наших талановитих «Двох зірничок» Соломії та Андріани Романюк. Ось так корок за кроком. з кожною ноткою світлішали обличчя наших глядачів.

Коли на світ народиться дитина

І з оченят по зірці засія,

У мами серце. наче та калина.

Що на гіллі пригріла солов’я…

Мама…Вона у кожного одна…А хтось її не знає, не пам’ятає …

Коли заспівали «Мамину вишню» Соломія і Андріана, навіть  в очах посивілих чоловіків з’явилась непрохана скупа сльоза…

Пам'ять про тих, хто поліг, захищаючи рідну землю, шана тим, хто береже наш спокій буде завжди в наших серцях. «Білі тополі» (анс. «Веснівочка») – пісня, яка проймає наскрізь, яка заставляє серце битися швидше. Про що думали, слухаючи її, кожен, хто був у залі? Серед них є і біженці із Сходу, ті, хто залишив рідний дім і знайшов прихисток тут.

Коли Господь торкається душі,

Тоді в життя приходить Боже диво:

Запеклий грішник більше не грішить,

А бідний –відчуває, що щасливий.

Мені так хочеться вірити, що піснею і словом наші діти торкнулися душі цих людей. А ще дитячими малюнками, яких ми привезли цілий стос. Кожен простягав руки, щоб отримати цей маленький подарунок, просив, аби йому не один, а кілька, щоб повісити його в палаті.

Все колись закінчується, приходить час прощання. Ніколи не забуду вдячних поглядів людей, які стали рідними, слів подяки від старенької бабусі і жіночок зі Сходу, благального «приїжджайте ще», «а чому без баяна? приїжджайте я маю баян».Ми обов'язково повернемось! Чекайте нас!

P.S.

Друзі, а що вам треба для щастя?

Якось з роками все більше розумієш, що для щастя мало матеріального – гарно їсти, гарно вдягатися, мати все ( це –ілюзія, всього мати все одно не будеш). ніхто не знає. що його чекає, що йому приготувала доля і Господь.

Людині іноді для щастя треба зовсім мало – спілкування, добре слово, або навіть разом помовчати – РАЗОМ. Бережіть своїх рідних. І ще пам'ятайте, що є люди, яким ви можете допомогти. Не лише у «День інвалідів, День людей похилого віку. День онкохворої дитини …. Скільки то Днів понавигадували.

І останнє. «Краплинка щастя» – то урок милосердя для дітей…За наших дітей я спокійна.

 Усі світлини тут:https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.2059504707508865&type=3&uploaded=30