Рожаниці — давньоукраїнські першобогині родючості, небесні “Господині Світу”, покровительки роду, сім’ї, домашнього вогнища. Богинями від яких пішов увесь світ, українці-русичі традиційно вважали Матір Богів Ладу і Лелю – її прояв, втілений у космічній воді. Лада є жіночим уособленням Всевишнього Бога. Саме Лада народила, а Сварог викував увесь Всесвіт. Лада виступає Берегинею і опікункою всього живого. Уявляється вона як Дерево життя (Світове Дерево). Леля – це Богиня дівочої любові, молодша Рожаниця, покровителька закоханих, багатства, краси, щастя. Згідно з праукраїнською вірою (українців-русичів) Лада і Леля вдень і вночі оберігають кожну матір і її немовля від злих сил. Жіночі божества Рожаниці опікуються дітонародженням й жіночою долею, а також мають таємничий зв’язок із зірками. Душа людини уявлялася нашими пращурами як іскра небесного вогню – зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить коли людина помирає. Григорій Богослов ( ІХ ст.) вважав, що Богиня Рожаниця в слов’ян подібна до грецької Богині Артеміди (опікунки дітонародження).
“РОЖАНИЦЯ – Богиня Роду в слов’ян; уявлялася як небесна Діва, хранителька живої води, наділена мудрістю пророчиця, супутниця Перуна (пор. народну назву блискавки – Родія). Рожаниця приносить на землю душі немовлят і забирає в потойбічний світ душі старих людей, отже, вона – розпорядниця людської долі. Ще за давніх часів наші літописці ототожнювали слов’янську Рожаницю з грецькою Артемідою, яка є покровителькою жінок і шлюбу: вона опікується пологами (дітонародженням), «розрішає пояс родильниці», виконує роль баби-повитухи і годувальниці. Грецьке Artemis, латинське Diana первісно означали Богиню Луну (Місяць), що відображає зв’язок жіночого організму з місячними циклами природи. Геродот пише, що Артеміда-Рожаниця прийшла на о. Делос з Гіперборейського краю, тобто зі Скіфії (України); щороку дівчата з України несли в святилище Богині дари, загорнуті в солому (див. про це: Арґа, Опіда). Так називали дівчаток, які народжувалися в святкові дні (8-9 вересня та Різдвяні свята у грудні, зимове сонцестояння)”. (http://slav-imena.ru/biblioteka/knigi/rodnye_imena/page-22.html)
8-9 вересня рідновіри в Україні відзначають Богині-Рожаниці – жіночі родинні і родильні свята. У ці дні жінки викликають кожна свою Рожаницю:”Жертву тобі правим – овсяне борошно, і так співаємо славу і велич твою”. Вони виконують жертвоприношення на березі річок, посипаючи борошно на воду заквітчані калачі та бублики. Матері поливають дочок водою на порозі свого Дому, щоб росли щасливі та здорові.

Наші далекі предки прикрашали свої вироби найпростішими орнаментами. Людина намагалася розібратися, як влаштований світ, знайти пояснення незрозумілому, загадковому, таємничому. Вона прагнула привернути до себе добрі сили природи, а від злих захиститися, і робила це за допомогою свого мистецтва, зокрема, вишиваючи символи на одязі, предметах побуту.
Кольори, використані у вишивці символу на фартуху ляльки , – червоний і зелений. Червоний – Вогонь, (і Сонце – як небесний Вогонь), кров (життєва Сила), а Зелений – Рослинність, Життя. У цьому візерунку-рожаниці – по прямому хресту видно постать із піднятими руками – молитва про запліднення. По косому хресту червоні квіточки із проходами – символ входу в жіночу лоно, посередині – квадратик із прямим хрестом – готовність жінки до зачаття.