Є в Україні край чудовий,

Ти кращих в світі не шукай.

Край синьоокий загадковий,

 Казковий край,

Волинський край.

Чомусь саме ці слова Миколи Жакуна прийшли на думку, коли наш туристичний автобус проїхав через м. Броди Львівської області – місто. яке лежить на межі Галичини і Волині. Що нас чекає у цьому казковому Волинському краї, оспіванім Лесею Українкою? Сама не знаю, чому з поміж багатьох цікавих маршрутів, запропонованих львівською туристичною агенцією «Відвідай», вирішила обрати саме цей туристичний маршрут. Колись дуже давно, років з тридцять тому, я вже була на Волині. І от знову захотілося туди. Настрій був романтичний. Отож о 30 червня о 8.30 наша група (а хочу сказати, нас було аж 50 мандрівників із різних куточків України) від’їхала від готелю «Львів» і взяла курс на Рівне. Попереду два дні подорожі у супроводі чарівного гіда Людмили, яка відразу зачарувала усіх своєю щирою посмішкою, вишиванкою, веселою вдачею, саме вона зарядила усіх позитивною енергією. Сумувати не довелось впродовж усіх переїздів, адже Людмила розповідала дорогою багато цікавого про край, яким ми вирушили подорожувати. Час познайомити читачів з маршрутом. Хто ще не був, раджу. Отож:Львів –Берестечко-Дубно-Тараканів-Клевань-Луцьк-Колодяжне-Зимне-Володиир-Волинський –Львів! Ага! Оце за два дні! Тож описуватиму потроху, аби не дуже вас втомлювати. Перша зупинка у Національному заповіднику «Поле Берестейської битви» у с. Пляшева Рівненської області. Вперше і востаннє я була у Пляшевій десь у 1984 році. Тоді ще не було цього величного монумента воїнам Берестецької битви.

Його урочисто відкрили 1991 року. Я к дізналися , автором його є український скульптор Анатолій Кущ, який є автором десятків пам'ятників і монументально-декоративних композицій. Того ж року «Козацькі могили» оголосили заповідником «Поле Берестецької битви», і були відновлені богослужіння у Георгіївському соборі. Під час Берестецької битви загинуло понад 10 тисяч козаків і селян. Берестецька битва 1651 року – одна із найтрагічніших сторінок історії Визвольної війни Богдана Хмельницького. Поразка у ній стала тяжким ударом для Української держави. За народними переказами, у Берестечко у 1846 році приїздив великий український поет Т.Г.Шевченко. Кобзар присвятив цій визначній битві під свою поезію «Ой чого ти почорніло…» Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони Укрили з півночі… Клюють очі козацькії, А трупу не хочуть. Почорніло я, зелене, Та за вашу волю… Я знов буду зеленіти, А ви вже ніколи Не вернетеся на волю, Будете орати Мене стиха та, орючи, Долю проклинати. На територію острова Журавлихи ( а саме так називається місцина, де знаходиться Національний заповідник) з сусіднього села Острів була перевезена дерев’яну Михайлівську церкву – пам’ятку української архітектури XVIІ століття.

У переказах згадується, що в ній перед Берестецькою битвою молився Богдан Хмельницький. Вражає величчю Свято-Георгіївська церква. Вона є унікальною, адже в собі три церкви: Георгіївська (основна); «балконна церква» Бориса та Гліба (розташовується на другому ярусі); та підземний храм Параскеви П'ятниці. Я не буду переповідати історію. Кого цікавить, зможе детально можна прочитати тут https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/77042_cerkov-georgiya-plyashevaya.htm), а ще краще – приїхати і подивитись на власні очі. Адже краще раз побачити, ніж сто раз послухати. А на нас ця споруда справила неабияке враження.

Так само як і музей, розміщений к колишніх кельях. Тут зібрані унікальні речі, які були знайдені під час розкопок . Серед них:селянські шкіряні «ходаки»; зброя повстанців – бойові коси, мушкети, шаблі, списи, порохівниці з порохом; особисті речі козаків – чоботи, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості (козаки ж не лише воювали, а й у години затишшя відпочивали). Мою увагу привернули козацькі шкіряні сумки із вирізаними взорами ( витинанка на шкірі!).

Є тут, звісно, військові речі: наконечники прапорів і бунчука, залишки канцелярії Війська Запорізького, мідні казани для варіння їжі тощо. За знайденими на черепами загиблих антропологи відтворили скульптурні портрети двох українських і одного донського козаків.

Цікаво, що Понад 20 років проводив розкопки на місці Берестецької битви Ігор Кирилович Свєшніков. Результати розкопок, досліджень вчений-археолог узагальнив у в 1993 році у монографії «Битва під Берестечком». В одному із залів музею представлена експозиція, присвячена вченому. Час промайнув швидко. Попереду – Дубненський замок. Але це вже інша історія! Далі буде…