Ви любите каву? Особисто я просто обожнюю її. Нещодавно я замовила дуже хорошу каву. Замовила її по інтернету, а магазин знаходиться тут. Смачна кава завжди породжує нові ідеї. Кава асоціюється з теплом, затишком. А тепло – у кого з чим: язичками полум'я у каміні (якщо він є у вашій оселі), багаттям, навколо якого сидять твої друзі і співають пісні під гітару,  а коли перепочивають, смакують ароматну каву, з м'якеньким пухнастим ведмедиком, з фетровим зайчиком і пташкою. А ще фетр завжди у мене асоціюється із беретами – ще з тих далеких часів дитинства. Фетрові берети в далеких 60-70-х носили всі :діти, жінки, чоловіки. І ще одна асоціація- радистка Кет із "17 миттєвостей весни". Або  – валянки. У нашому дитинстві це було найкраще, найтепліше зимове взуття – з калошами. Красота! Тепло, сухо – чалапаєш собі у тих калошах по кучугурах снігу або по весняних калабанях! А вони, ті валянки, не гнуться, так і впираються тобі у колінця! Але такі тверді то – чорні чи темно-сірі. А ще були білі – тонші, м'якші. Тепер у валянках ніхто не ходить. Фетрові темно-сині беретки можна десь серед антикваріату ще знайти, якщо міль не поїла ( фетр той і войлок були справжні, натуральні, вовняні). І зараз є, але справжні дууже дорогі. Зате є вдосталь всілякого фетру з домішками – на кшталт поліестеру. До речі, технологія виробництва фетру і войлоку (повсті) майже однаковісінька – майже теж саме валяння.Недаремно ж валянки валянками назвали!). А фетр, повсть знову входять у моду! Ну, це так, відступ лірично-ностальгічний був. Я не про те. А про те, як фетром бавилась під тим ностальгічним настроєм. Трохи справжнісінького фетру з моїх антикварних ховрашиних запасів, трохи сучасного китайського ( ну, його , звичайно , не зрівняти з із справжнім), залишки гарного кашеміру і фантазії (ну, цього вже як вдалось) – і витворились такі собі брошки.