Знову до Львова! Частина третя. Вільне плавання

Ну, що ж, те, що запланували ми з екскурсоводом Юлією. виконано. А тепер – те. чого чекали найбільше:вільний час! Одним словом – свобода! хай пробачать мене батьки моїх дітлахів, але я ризикнула – дозволила їм насолодитись Львовом! Погодьтеся, що їм, 12-13 річним, хочеться свободи від нас усі, дорослих, хоч на годинку. Тож провівши інструктаж щодо цікавинок, які є навколо площі Ринок а також щодо безпеки ( не у кожному місті по вулицях трамваї їздять), я відпустила дітлахів у вільне плавання на годинку. Двоє 4-класників, які з нами подорожували не повірили. «Як, самі гуляти?» – здивовано запитали вони. Самі! І брат із сестричкою щасливі майнули в бік шоколадної майстерні.

Місце зустрічі призначили біля левів. які охороняють Міську раду. Година пролетіла швидко. Ми увесь час були на зв’язку: «Юля! Ви де? Олег, а ви де зараз?» Таки в цій цивілізації є позитивні момент, що не кажи. Уявляєте, ось так у 80-і відпусти дітей погуляти, то й не визбираєш і не позбираєш докупи!

Звісно. хвилювалась, але зате треба було бачити щасливі обличчя дітлахів, коли ми позбиралися після прогулянки! Навперебій розповідали. хто що бачив, де був. Не забули і подарунки рідним купити. А Володя без упину повторював «Я не вірю, що я у Львові! Я такий щасливий!»

Гадаю, поїздка запам’яталась усім. І, можливо, ми ще повернемось знову до Львова, адже за один день усе місто не побачиш!

Все це – ЛЬВІВ!