Завтра – Вербна неділя, або як ще її називають Лазарева, – християнське свято із циклу пасхальних свят. Вербна неділя – свято вшанування прадавнього Дерева життя як символу вічності. У храмах під час богослужіння освячують вербову лозу. Освячена вербова лоза має магічну силу, адже недарма кажуть: “Лоза б’є – не заб’є, за тиждень – Великдень”,”Верба хлись, бий до сліз! Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко!”А в Галичині говорили: “Шутка б’є – не я б’ю, віднині за тиждень буде в нас Великдень!”
А перед вербною неділею – Вербний тиждень. Його ще називали Вербовий, Вербич, Вербниця, Вербиця. А ще – Шутковий або Квітний тиждень. За народними віруваннями , у цей тиждень не можна сіяти конопель і городини, бо “буде ликовате як верба”. а буряки будуть гіркі. У народі кажуть:
“Прийде тиждень Вербовий – бери віз у дорогу дубовий”; “Прийшов Вербич, два кожухи тербич”; “Прийде Вербниця, назад земля вернеться”.
Назва Вербна неділя чи Вербний тиждень походить від назви шанованого нашим народом дерева – верби. Верба завжди мала велике значення для українців. Вона була окрасою українського села, під вербами білили полотно, спочивали. Під вербою було улюблене місце молодіжних зібрань і побачень, з верби здавна виготовляли музичні інструменти (бандури, сопілки). З давніх давен існує повір’я: якщо у темному лісі знайдеш зелену вербу, яка ніколи не чула ні шуму води, ні співу півня, і з неї зробиш сопілку, то як заграєш на ній, то й мертві стануть з могил і живими прийдуть з того світу.
Вербу освячували на Великдень. Адже з води верба бере свою силу: “Там криниця, де вербиця”. Так, це весняне дерево є дороговказом для людини, де можна напитись води. Це деревце надзвичайно життєздатне. Усі ми знаємо, що достатньо втикнути вербову гілочку у грунт, і вона проросте, пустить коріння: “Верба – як трава лугова: ти її покоси, а вона знову буде рости”. У кого є можливість, той на Вербну неділю садить свячену гілочку в землю, щоб з неї виросла гарна верба. Свячені гілочки не годиться викидати. У давні часи гілочками торішньої свяченої верби розпалювали у печі, коли пекли паски. У селах Тернопільщини ще й дотепер зберегли цю традицію.
Як я уже згадала, Вербну неділю ( а точніше – суботу) ще називають Лазаревою – в пам’ять про воскресіння Лазаря.

Із Вербною неділею вас!
Хай торкнеться вас лоза вербова
Сіреньким котиком пухнастим,
Щоб ви були завжди здорові,
Веселі й радісні,
бо скоро – свята Пасха!