Якось перекладала свої вишивані скарби і натрапила на старезні рушниик, обрус і запаску. Їхні краї оздоблені плетеним мереживом. У нас на Тернопільщині плетене мереживо називалося гавт. Зокрема,так називали плетене мереживо у с. Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. Рушники, які на цих світлинах із с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області. Не знаю достеменно, що саме малося на увазі під гавтом – чи плетене гачком, чи плетене вузликами мереживо, але останнє, зокрема, те, що на цих виробах – це не що інше, як макраме. А рушникам, запасці цим уже близько восьмидесяти років. Мої родичі навіть і слова такого не знали "макраме" – вузлики та торочки собі. Останні мої лялечки із шнура – теж вузликові, то чому б їх не одягнути у вузликові запаски? Ось і вийшло тріо у гавтових запасках. До слова, не треба плутати "гавт" і "гаптування". Гаптування – це техніка гладь. Так її називають у с. Миколаївка Бучацького району на Тернопільщині і не тільки там.
Був собі Сніговичок… Різдвяна казочка
Ганнуся сиділа коло вікна і сумно дивилась крізь скло на сірі , чорні голі дерева, брудні калюжі, в яких хлюпалися сірі-сірі хмари, на краплинки дощу, які сумно сповзали по віконному склу. І від усієї цієї картини, обрамленої віконною рамою, їй ставало ще сумніше. Ще б пак! Сьогодні ж Різдво, а за кілька днів – Новий рік! А сніг! Куди він подівся? Може, там, у небесній канцелярії (бабуся розповідала, що є така канцелярія), переплутали пори року? Чи не перегорнули листок календаря? "Сьогодні ж двадцять п'яте грудня! – вголос подумала Ганнуся. – Хочу снігу, хочу ліпити сніговика, як завжди у цю веселу різдвяну пору". "Ти щось сказала, доню?" – почула дівчинка мамин голос. Мама тихенько зайшла до кімнати. "Авжеж, мамусю. Мені сумно, тому що нема снігу… А я так хочу зліпити веселого Сніговичка!"- відповіла Ганнуся.
“Тролейбус щастя” у файному місті або Враження пересічного пасажира
Ви вірите в казку? Ні? Ну, то хоча б у маленьке диво, ну хоча б у свято, хоча б у такий день як свято Миколая? Ну, хоч трішечки. А я вірю!
Диво почалось із самого ранку. Я стояла на зупинці «Збаразький поворот», чекала на який – небудь транспорт, який довіз би мене на масив «Дружба» . Маршрутки щось довгенько не було. Аж на тому боці показався тролейбус. Може, «одиничка», – подумала я. – Значить пощастило. І справді, засвітився вогник повороту, це справді був перший тролейбус. Не просто тролейбус, а «Тролейбус щастя». Дорогі мої, якщо у вас настрій геть нікудишній, дочекайтеся цього рогатого, веселого щасливого тролейбуса. Ну і що , що спізнитеся , зате отримаєте порцію позитиву. Я зайшла у тролейбус, вмостилась у крісло, і… «З святом Миколая вас!» – продзвенів над моєю головою веселий дівочий голос, і простягнулась рука із цукеркою, справжньою. Те ж саме відбулось із моїм сусідом. Дівчата у червоних новорічних ковпаках швиденько поспішили далі по салону. Сусід розгублено пробурмотів : «А гроші?», на що я його заспокоїла, мовляв, сьогодні безкоштовно возять. Ну, це, звісно, я пожартувала, бо салоном вже просувалась поміж здивованих пасажирів усміхнена пані Оля Зозуля у синьому костюмі і синьому ковпачку – кондуктор веселого щасливого тролейбуса.
З Україною в серці творили дива вихованці зимової школи “Дивосвіт”
Напередодні свята Святого Миколая у веселій країні "Дивосвіт" (гадаю, ви знаєте, що так називається школа. створена чемпіонкою світу Лілією Проць та бізнесменом Віталієм Мариновським) дітлахи робили диво-ангелят. Скажу вам по секрету, у ангелят претворились вухасті зайці. Таке собі чарівне перетворення. Справа в тому, що народились наші ангелята за МК народної забавки зайчик -на -пальчик.
Передріздвяний вернісаж
Все менше днів залишається до новорічно-різдвяних свят. 13 грудня – Андрія, там і Миколая, якого так чекають і малята, і дорослі, Новий рік, за ним – Різдво. Так хочеться казки, дива. Різдвяну казку подарували тернополянам сьогодні діти файного міста. В Українському домі відкрилась дивовжна виставка-конкурс новорічно-різдвяних композицій "Замість ялинки – зимовий букет". Це- міський етап Всеукраїнської виставки-конкурсу.Чого тут тільки не було! І різдвяні дідухи, і солом'яні дзвіночки, і традиційні українські "павуки" із соломи, і цілі мереживні витинанкові композиції. Тут можна побачити персонажів вертепу із бісеру і кераміки, ангелят-мотанок і витинанкових ангелят, величезний різдвяний вінок, прикрашений сухими кружальцями лимону, яблук, шипшини, горіхів. Дивишся на всю цю красу, і серце радіє від того, що стільки у нас талановитих діток. Різноманітність технік, матеріалів, ідей просто вражає!