:::: МЕНЮ ::::

Кізонько моя люба…

Поділитись статею:

 А у  середу в літній Дитячій школі "Дивосвіт" діти виготовляли народну іграшку "Коза". Доки хлопці ганяли м'яча, дівчата творили, чаклували. Для виготовлення іграшки волонтери заготували джутовий шнур, кольорові нитки, барвисті клаптики тканини. Півтори години наполегливої праці – і ціле козяче царство готове. Рогаті красунечки, вбрані у барвисті спіднички та запаски, з бантиками на ріжках розташувались на столі для фотосесії. А потім – світлина на згадку із своїми  маленькими майстринями. Не відставли від дівчаток і волонтери, і  Ліля.  Чемпіонам теж іноді корисно погратися іграшками. Тож чемпіонка  стараннно мотала козу і , сподіваюсь, була дуже втішена результатом. Ось такі дива у "Дивосвіті"!

IMG_7590

IMG_7594

IMG_7595

IMG_7598

IMG_7599

IMG_7601

IMG_7609

IMG_7610

IMG_7614

 

 Якщо вихочете самостійно зробити козу, скористайтесь чудовим  МК від Олени Харченко. Щоправда. він трішки складніший. Але результат того вартує! 

https://www.facebook.com/profile.php?id=100002113332625&sk=photos&collection_token=100002113332625%3A2305272732%3A69&set=a.773885759358528.1073741865.100002113332625&type=3

 Мій МК , дещо спрощений, – незабаром.

IMG_7617

 Усі дружно сказали :"МЕ-е-е-е!!!"

IMG_7616

 А тепер трішки про саму винуватицю події – майстер-класу. Маю на увазі КОЗУ!

 Усі малята ( ну, звісно, і дорослі, бо вони теж були колись малятами) вперше, мабуть, познайомились із козою, котра так образила бідного зайчика, слухаючи українську народну казку "Зайчикова хатка".

А чи відомо вам, друзі, що за старими повір'ями козу часто пов'язують з нечистою силою? "От тобі на! То нащо було дітям її робити?" – скажете ви. Спокійно. Хоча  і казали в народі, що "кози – то чортові вівці. Та й подоба у них, як у чорта", але не все так сумно. Коза символізувала  і позитивне. Знову ж таки до казок:-згадайте " казочку "Вовк і семеро козенят". Яка там у нас кізонька? Знаєте, що добра, лагідна, любляча мати, яка готова на все заради власних діточок. А ще за слов'янською міфологією  коза вигодувала бога Перуна.

У фольклорі коза і цап часто є об'єктами жартівливих та іронічних характеристик – в'їдливості, ненажерливості, вредності, малокорисливості ("Колись і в нашої кози хвіст виросте"). Традиційні порівняння:"щоб тобі віку, як у кози хвіст!", "стрибає, як коза", "витріщається, як коза на різника". А як вже хто хоче комусь що побажати не вельми доброго, то каже: "Щоб тобі дика коза приснилася!"

Таки любили наші пращури козу, що там не кажіть. Навесні навіть гру грали "Коза". Дівчину, що зображує козу, дражнили інші, вона за ними ганялася. А яку впіймає, та ставала козою.

Всім відомий обряд водіння кози. Це старовинна святкова вистава-обрядодія на Різдво або під Новий рік, коли гурт парубків (один з них переодягнений "козою") ходить з вітаннями по хатах. "Коза"  танцює під музику, хлопці співають обрядових пісень. У такій різдвяній виставі коза символізує плодючість, майбутній урожай. Тому, водячи "козу", учасники дійства співали:

Де коза туп-туп,

Там жита сім куп,

Де вона рогом,

Там жито стогом,

де коза хвостом,

Там жито кустом. 

У кожнму регіоні, де водять "козу" різні пісні, але у всіх них йдеться про майбутній врожай , до якого причетна кізонька.

 Насамкінець прислів'я та приказки про героїню нашої розповіді.

Вередлива коза – вовкові користь.

І кози ситі, і сіно ціле.

І кози ситі, і капуста ціла.

Де козам роги правлять.

Де коза не буває, там жито вилягає.

Де родилась коза там солодка лоза.

Де кози скачуть. там деревця плачуть.

Де коза ходить. там жито родить.

Знай, коза, своє стійло.

І коза верещить, як мороз тріщить.

Їж лозу, коза. доки сіна нема.

Дере коза лозу. а вовк козу.

Коза з вовком тягалася, тільки шкурка зосталася.

Жеби кізка не скакла, то би й ніжки не зламала.

Коза з вовком судилася та й без ратичок лишилася.

Коза і від квасу дістане окрасу.

Нагадав козі смерть.

Не борони козі ліса, най гложе.

 

Не минеться, як козі на торг.

 Що ми все про козу, та й про козу. А ось і про цапа!

Поставили козла город стерегти.

Не вір козлу в капусті. а вовкові між вівцями.

 З козла ні шерсті, ні молока.

Поглядися, козле , в воду на свою вроду.

 ( за матеріалами книг "Прислів'я та приказки.Природа. Господарська діяльність людини"К., Наукова думка – 1989 та "Знаки української культури" . Віталій Жайворонок, К., Довіра-2006)

 А ще  цікавинки про козу можна знайти у книзі Лілії Мусіхіної "Звірослов".



І як вам стаття?