Нарешті довгождана відпустка! Довга! Це один з плюсів моєї професії. Не знаю, чи що корисного зроблю, але те, що є можливість насолодитись творчістю, радує.
Нарешті можна спокійно витинати, коли душа цього хоче і руки сверблять. Тож повернусь до своїх «маленьких форм». давненько заклади нок не витинала. А літо надихає до читання, тож і до закладинок. Цю серію назву «Пташки – символи України». Ось перші пташки витяла.
Сороку хоч і пов’язують українці із віщуванням новин (не завжди й добрих), гостей («Сорока на хвості звістку принесла», «Сорока скрегоче, бо гостей хоче»), а все ж вона є і героїнею дитячих казок та пісень-забавлянок. Ну хто з мам чи бабусь не вчив свої малят пісеньки:«Сорока-білобока на порозі скакала, гостей дожидала, кашу варила, діток кормила: тому дам, тому дам, а тому не дам, бо…». А ще сорока була у весільних обрядах. "Сороку скакати" – танцювати на лавах після того, як винесуть сорочку молодої на чолі із старшим дружком, що тримає в руках цю сорочку. Танцювали тричі навколо хати у бік, протилежний рухові Сонцю.
Маленька пташка ремез вважалася чарівною, бо ніби-то лікувала від пропасниці та інших «лісових» хвороб. Гніздо ремеза святили на Великдень і тримали як оберіг, який приносить щастя у дім. А ще гніздо ремеза служило для ворожіння.
На Київщині селяни кажуть, що саме в день Обретіння, коли інші птахи тільки поминають летіти з вирію, ремез уже в’є своє гніздо-рукавичку. Ремезове гніздо зазвичай висить на тоненькій галузці верболозу, що похилився над водою: річкою, або ставком.
Навесні дівчата співають про ремеза таку пісню:
Ой, ремезе, ремезоньку,
Не вий гнізда на льодонку;
Буде льодок розтавати,
Твоє гніздо забирати.
Увий собі в темнім лісі,
В темнім лісі, на орісі:
Будуть оріх оббирати,
Твоє гніздо оглядати…
Ось так дівчата радять ремезові горіх, а потім явір і сосну, але в кожнім дереві знаходять якусь невигоду, і нарешті радять таке:
Увий собі у дівиці,
У дівиці, у світлиці,
Там їй будеш приспівати,
Будеш її звеселяти…
Цими словами пісня робить натяк на тих дівчат, що зустрічають весну самітними, без пари, їх — мовляв — немає кому розважати, то хай хоч ремез потішить засмучених дівчат своєю піснею.
Пісня про ремеза імовірно була колись дівочою веснянкою, а в пізніші часи перейшла до різдвяного циклу, як величальна пісня для дівчини.
Про ремеза згадується і у козацькій пісні:
Ой ремезе, ремезочку,
Не мости гнізда над Десною,
Десна — весна — вода прибуває,
Вона твоїх діток витопляє;
Помости гніздечко в степу при долині,
В зеленій діброві на дубині,
Де козак лежить,
Кінь вороний стоїть,
Сиру землю б’є, вибиває,
Землі цілющої,
Води живущої досягає…
Про сойку – маленьку пташину з чубчиком – кажуть, що вона тримає ключі від вирію. А ще її вважають віщим птахом. 11 грудня відзначають день сойки, підгодовують її і питають про свою долю, бо «ця птаха всюди багато буває, про все добре знає, – мало спить, про все сповістить».
Ластівка – «чиста» пташка, провісниця весни, пробудження, відродження. У весільних піснях ластівка символізує матір, . За християнською легендою, ластівка була при розп'ятті Христа і крала цвяхи, якими його хотіли прибити, тому Бог її шанує. З ластівкою пов'язують багато прикмет, повір'їв. Про неї співають у піснях, щедрівках, колядках.
Українська народна пісня
Защебетала
Сива ластівка
В тім дворі,
Побудила вона
Усю челядку
В тім дворі.
І зрівняйтеся,
Гори й долини,
Рівненько,
Аби ми ся до мого
Ненька видненько.
Ой, хоть видненько
Хоть не видненько,
Не дбаю я,
Я свого ненька
По голоскові пізнаю.
І як вам стаття?