Отож, наступний урок ми проводимо в історико-меморіальному комплексі  пам’яті жертв нацизму. Наш автобус під'їжджає до центрального входу у музей. Він створений на території колишньої ставки «Вервольф» (нині смт. Стрижавка Вінницького району). До слова, востаннє я тут була дуже давно. Принаймні, тоді це була лише територія з величезними бетонними брилами, розкиданими поміж дерев, та братською могилою військовополонених і громадян, які будували ставку.

У 2011 році був створений меморіальний комплекс, екскурсія по якому розпочинається у музейному павільйоні. Багато цікавих, і водночас страшних фактів з історії ІІ світової війни почули мої дев’ятикласники.

Зокрема, про те, що за час окупації Вінничини, яка тривала 2 роки і 8 місяців, загинуло більше 200 тисяч мирних жителів. 19 вересня 1941 року та 16 квітня 1942 року в результаті масових облав розстріляно 28 тисяч чоловік. Восени 1941 і навесні 1942 років розстріляли, заморили голодом і отруїли 1800 психічно хворих з обласної лікарні ім. Ющенка, а приміщення перетворили на казино для офіцерів.

Окупанти створили у Вінницькій області 18 таборів для радянських солдатів та офіцерів, які потрапили в полон, для євреїв діяли 125 гетто, 6 таборів примусової праці, трудовий табір та тюрма. Німецькі загарбники, здійснюючи теорію «остаточного вирішення єврейського питання», практично винищили всіх в’язнів гетто і таборів області. За час окупації було спалено 19 сіл, ще 168 сіл знищено частково. За межі області на примусові роботи до Німеччини вивезено більше як 61 тисячу чоловік. Екскуровод розповів дітям про активний підпільний і партизанський рух, про Нюрнбергський процес –  міжнародний суд над нацистами, які скоїли тяжкі злочини проти людства. Меморіальний комплекс – це данина усім тим, хто ціною власного життя захищав право на майбутнє для свого народу, це пересторога від лихоліть війни, нагадування про злочини нацизму і про те. що цього не повинно повторитися.