У нашому домі дуже люблять пити каву. У вихідні це цілий ритуал. Адже саме у вихідні є можливість зібратись разом. Саме у вихідні ніхто нікуди не поспішає, і можна сповна насолодитись самим процесом приготування цього чудодійного напою. А особливо, коли ти береш каву в зернах і мелеш її на кавомолці ( все життя мрію про ручний млинок), і по всій квартирі розходиться аромат, ну майже як у львівській копальні кави… А потім чоловік варить її у турці. Це по-справжньому у нашому домі вміє робити тільки він. Я ніяк не можу вловити той момент, коли турку треба зняти з вогню. Чоловік каже, що за звуком. Дивно… Мабуть, саме так воно і є. Так от два роки тому я, бавлячись, зробила лялечку, наповнила її зернами кави. Саме чоловік тоді і охрестив її Берегинею кави. У її мішечку завжди є зерна справжньої чорної кави (так, на чорний день, коли в хаті зовсім не буде кави, можна буде випросити її у берегиньки). Ось такі були перші дві подруги Берегиньки кави
Читати далі