Які асоціації викликають у вас такі слова: кава, шоколад, оперний театр, Площа-ринок, вернісаж? У мене одну -єдину – Львів. Я закохана у своє рідне місто – Тернопіль. Але я хочу зізнатися у любові Львову. Львів – це казка. Це неповторне місто зберігає таємниці минулого, а минуле як завжди загадкове, таємниче. Якщо ви хоч раз відвідали Львів, ви обо'язково повернетесь знову. Він приваблює неповторною архітектурою, романтичністю. Тут все пронизане духом історії. Древнє місто робить щедрі дарунки своїм мешканцям і гостям. Тож недарма я відвідую його зазвичай кілька разів на рік. Як добре, що добиратись від файного міста Тернополя до Львова просто і дешево – сідаєш в електричку о 9 ранку, і за три години тебе зустрічає сивочоле місто. Не люблю їхати кудись надовго. Краще насичуватись Львовом порціями, неначе випивати щоразу маленьку філіжанку запашної кави. Кожна подорож до Львова на день-два – це ніби перегортання нової сторінки захоплюючої книги, або ж філіжанка запашної кави. Я не пам'ятаю, скільки разів за моє життя була тут, не перелічити. Ну. мінімум тричі на рік – це точно. Здавалося би, що ще там можна робити? Так ні – тягне! Добре . що маємо добрих давніх друзів ще із студентських років, які живуть у Дублянах. Так що і зупинитись є де, а ще дублянців є нагода з їхнім же рідним Львовом знайомити.
Цього разу Львів зустрів нас дощем. Але ж й рідний Тернопіль теж не був щедрий на сонце – випроводжав нас з парасольками. Тож довелось змиритись. Можливо, це додало романтики нашій подорожі. Отож невеликою компанією у складі трьох тернополян і двох дублянців ми подались на Площу Ринок. Не знаю, чому, але я найбільше люблю це місце у Львові. І майже завжди по приїзді в місто ми спочатку йдемо сюди. Саме з цієї площі ми починаємо мандрувати по Львову. Тут почуваєш себе ніби у далекому 16-17 століттях, а тим більше, коли по площі роз'їжджають карети, запряжені кіньми, панянки у довгих платтях продають лизаки-півнники на паличках, біля мармурових статуй грецьких богів завмерли золоті живі статуї (ой, це , напевно, не дуже весело стояти непорушно отак цілісінький день в золотому макіяжі з ніг до маківки) і всюдисущі туристи поспішають з ними сфотографуватись. Гуляти Львовом можна увесь день, тому в нагоді вам стане термо-сумка для обідів.

…І раптом запахло кавою! Здавалось, цей п'янкий запах заполонив усю площу, все місто! Звідки ці несамовиті пахощі, від яких аж запаморочилась голова? Такий аромат завжди ми відчували на Вірменській, де знаходиться наша улюблена кав'ярня, поріг якої. стертий капцями городян впродовж століть,ми переступаємо щораз, щоб випити філіжанку кави і посмакувати неперевершеними смачними десертами. Але до цієї кав'ярні ще є куди йти. А кава пахне десь тут, поряд… Піднімаємо голови, і наш погляд впирається у вивіску "Львівська копальня кави".
Це щось нове. Принаймні, минулого року такого не було. Ну, звісно, все нове – цікаве, а тим паче з такою інтригуючою назвою. Долаємо кілька сходинок і потрапляємо у напівтемне приміщення, в якому у повітрі стоїть сильний запах кави , під ногами – купа мішків (ймовірно, з кавою), щось гуде, деренчить… На вході вам запропонують вдягнути на голову шахтарську каску з ліхтарем (їх тут вистачить усім бажаючим потрапити у шахту). У копальні справді "як у копальні" – темно. А доки ви дійдете до стійки із "джезвами", вузькими коридорчиками та закапелками, побачите стільки цікавих речей. І навіть те, як каву з вагонетки завантажують на транспортер, ну справді, як вугілля у шахті. Тут є колія для вагонеток із кавою,а на підлозі – скрізь кава… Що нас вразило ( такого ж ніде нема!) це те, що при вході відвідувачу видають бейджик, на якому ставитимуться відмітки про кількість випитої вами кави, а розраховується відвідувач вже на виході з кав'ярні.

Це справжня кава!!!

А тут щодня з 17 до 18 години продають при вас зісмажену каву із знижкою 50%. Хочете в зернах – будь-ласка, змолоти – будь-ласка. А гарні хлопці вам ще подякують, якщо ви підготуєтесь – гарненько приготуєте потрібну суму. Черга ж довга, часу – обмаль (ну, що таке – година?. А ще як ти не львів'янин, а гість…), а охочих купити запашну каву на халяву багато. Любить наш народ халяву.

Готуйте гроші!

А яку каву ви полюбляєте? Кава на всі смаки і часи.

Кава – це чудово! Але чи можна прожити без шоколаду? Я не можу. І, як у нашій рекламі, – та й навіщо таке життя? Тож, дізнавшись випадково з ТСН, що у Львові з'явився новий музей – Музей шоколаду – безумовно я вирішила туди потрапити за будь-яку ціну і відкрити його існування для моїх друзів, які про існування цього закладу не відали. Далеко йти не довелось. Адже Музей шоколаду знаходиться тут же, у цьому ж будинку за адресою Площа Ринок, 6 на третьому поверсі Історичного музею. Тож наситивши свої легені запахом кави. ми рушили за новими відчуттями. Ціна квитка нас приємно вразила – 30 грн. за дорослого(Діти дошкільнята – безкоштовно.) Скажете, 30 грн. – це не дешево. Ми теж відразу так подумали, але коли нам мила дівчина повідомила, які сюрпризи нас чекають за ті 30 грн. , то ціна відразу стала приємною. Щоб не випробовувати ваше терпіння, скажу одразу, що входить у ціну квитка:

1. Екскурсія по музею.
2. Дегустація гарячого білого і чорного шоколаду.
3. Вас пригостять чудовою запашною кавою або чаєм (це вже за вашим бажанням).
4. Ви зможете фотографувати скільки захочете і що і кого захочете (Для порівняння:зазвичай фотографування у музеях коштує 15-25 грн.).
5.  В обмін на вхідний квиток в кінці екскурсії ви отримаєте пакет із гостинцем у вигляді шоколадних цукерок.

Крім цього у дегустаційному залі вам запропонують гру з цукерковими призами .
Музей унікальний. Адже це перший стаціонарний музей шоколаду. До цього часу по Україні проводились лише пересувні виставки виробів із шоколаду. Представлені у стаціонарному музеї експонати виготовлені як майстрами «АВК», так і львівськими майстрами», студентами ЛНАМу.
Тут ми побачили найрізноманітніші вироби з шоколад.у Зокрема, у музеї представлено шоколадні “макети” Біг Бена, Колізею, Ейфелевої та Пізанської веж у масштабі 1:150 та Донбас-арена.
Екскурсовод Альона , привітна, чарівна дівчина, провела чудову екскурсію у залі музею На мій погляд, її розповідь була просто неперевершеною. Принаймні, нашій маленькій компанії було дуууже цікаво. Я дивувалась. як можна запам'ятати стільки інформації і так захоплено розповідати.
Сьогодні ніхто достеменно не знає, коли саме і за яких обставин людство уперше скуштувало шоколад. І все ж завдяки певним писемним та історичним джерелам стали відомі доволі цікаві факти походження напою із бобів какао-дерева.
Дослідники стверджують, що вперше його приготували за 3 тисячі років до нашої ери. Тоді американський континент населяли індіанці ольмеки. Ця древня цивілізація зародилася у 2 тисячолітті до нашої ери і проіснувала недовго. Відомостей про ольмеків залишилося зовсім мало. І все ж науковці стверджують, що саме в їхній мові вперше з’явилося слово kakawa, яке зберегло своє звучання до наших днів. Отож можна припустити, що напій із како-бобів був добре відомий ольмекам.
На зміну ольмекам прийшла цивілізація індіанців майя. Спустившись із плоскогір’я Північної Гватемали, майя побачили какао-дерева і почали їх культивувати та готувати напій із їхніх бобів.
А далі…Вирушайте до Львова і прямісінько в музей шоколаду. Альона вам все розповість.

Отакий він – справжній какао-біб

 

Про історію виникнення шоколаду написано багато . Про це можна почитати на http://shokobum.com.ua/uk/news/stor-ya-viniknennya-shokoladu або тут Розкажіть онуку. – 2010. – № 6. – С. 73-74. , а ще тут:
Ковтун, Г.В.Шоколадне диво / Г. В. Ковтун// Країна знань. – 2005.- №5. – С.22-24.

Коледа, Андрей.Откуда пришел шоколад? / А. Коледа// Эхо планеты. – 2005.- №16. – С.26-27.

Малов, Константин.Шоколадное дерево и другие сладкие экспонаты : музеи мира / К. Малов// А почему?. – 2009. – № 1. – С. 14-17.

Шоколад – пища богов// Клепа. – 2005.- №2. – С.22-23.

До речі , 11 липня святкують Всесвітній день шоколаду.