Вони переслідують мене уже тиждень. Сині ангели… Сині ангели… Весь час на думці… Я навіть собі їх уявляю – синього, ультрамаринового кольору шати, синє шовкове розхристане  волосся, сині-сині крила і очі – сині як волошки.
Що б це означало? Чому саме сині ангели? Це не дає мені спокою…
Приходить на думку зайти в інтернет. Тепер відповіді на всі запитання шукають там. Набираю “Сині ангели” і … О, Боже! Виявляється я не перша, кого вони переслідували! Їх писали великі художники, серед них Марк Шагал.
“Однієї ночі йому здалось, що він чує шелест крил. Марк відкрив очі і відчув поколювання в області чола. Кімната наповнилась неземним синім світлом, а над собою художник раптом побачив ангела, який витав у цій синяві. Поки Марк спостерігав за фігурою, ангел повільно проплив вверх крізь стелю і щез разом із світлом і синім потоком повітря…”
Гадаю, мені чогось не вистачає зараз, у ці дні. Здається, я здогадуюсь . Такий собі творчий застій. Саме через це  мене переслідують ці кольори – синій і блакитний. Ці кольори – незвичайні, вони якісь справді магічні. “Синій – символ вірності, довір’я і безконечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною Істиною, яка вічна і непорушна.
Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.
…Його стихія – вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із синім небом…
В ньому – і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії – і вода, і земля. Його сторона світу – Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним; пора року – осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби – вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня землю; а напрям – назад, до неквапливого спокою…Блакитний – близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить…
Він – символ Божественних Небес, куди возносяться праведники Христової віри, і – найперша серед них – Пресвята Богородиця, яка носила в своїй непорочній утробі Небожителя -Ісуса Христа. В ризах голубого кольору правлять священики Божу Службу, приурочену Пречистій Діві Марії – Матері Божій….
Його стихія – повітря, бо воно – і сама блакить, і шлях до голубого неба”. http://about-ukraine.com/index.php?text=363
Цікаво, а які крила має мій ангел-хоронитель? Кажуть, що у кожного ангел – хоронитель має різного кольору крила.
Подейкують, що ангели з блакитними крилами дуже довірливі. А людина, чий ангел має блакитні крила, проживає кожний день як ніби цей день – її нове життя. Ангели із синіми крилами різносторонні. Люди, що мають такого ангела -творчі і вразливі, люблять музику і все, що з нею пов’язано, а також захоплюються поезією…

Починаю все більше вірити, що мій ангел саме із синіми крилами. Ну, треба ж вірити у якусь дурницю,  у  якусь  казку. Хоча б наприкінці цього світу))

Останні штрихи – малюю крила. Чомусь мені захотілось їх не вишити, а саме розмалювати, отак розхристано,  мазками широкими, нерівними. Волосся таке ж розхристане і нерівне – смужки тканини. І от він вже стоїть і дивиться на мене своїми синіми очима. Не намагайтесь їх побачити. Їх бачу тільки я. Бо це – мій Синій ангел…