У народі кажуть, що Михайло на білому коні їде – зиму приносить.  Цього року щось він трішки спізнився із снігом. Перший сніг у Тернополі випав 26 листопада. А це означає, що вже зима, хоч на календарі до зими ще два дні. А якщо скоро зима. то скоро (нумайже скоро) – Новий рік, а там і Різдво! 

У дохристиянських віруваннях Коляда – богиня Неба, матір Сонця, доужина Дажбога. Вважають, що ім'я цієї богині походить від слова коло  – старовинної назви сонця. Інша думка про походження цього імені – від латинського calende , що означає перший день кожного місяця. Існує легенда, що Коляда навчила робити колесо. Тому на її честь виникло свято народження сонця, що "колесом ходить". Це свято припадало саме на кінець грудня-початок січня і святкувалося два тижні – від 25 грудня до 6 січня за старим стилем. А особливо святкували вечір перед Різдвом, коли вітали "Бувайте здорові з Колядою!

Здавна був звичай, щоб господар ховався під час святкової вечері за сніп чи за хліб, "щоб і другого року не видно було світу за стіжками, за волами, за возами і за снопами". Язичницьке свято Коляди було дуже популярним, тому християнська церква підпорядкувала йому свято Різдва Христового, коли співають колядки — величання з вірою в те, що сказане в них про господаря, його родину обов'язково здійсниться, і цим колядки наближаються до заклять, не лише накликають щастя, здоров'я, благополуччя, а й відвертають нечисту силу, злих духів.

Наші пращури робили на це свято ляльку Коляду, яка мала символізувати сонце, добрі стосунки у сім'ї, добробут і відганяти водночас нечисту силу.Виготовляли ляльку із клаптиків тканини або із деревинки, вдягали у все нове, ошатне. На пояс їй підвішували торбинку із пшеницею, монеткою, сіллю і віниrк, щоб відганяти нечисть і все недобре з дому. Ляльку зберігали цілий рік, а потім спалювали. Таким чином Коляда оберігала господаря і його родину.