Лелітки, бісер, стеклярус в українській вишивці

На Поділлі поряд із вишиванням нитками здавна вишивали лелітками. Причому лише на Тернопільщині. У Східному Поділлі стародавніх вишивок лелітками не виявлено. На початку 20-го століття у селах Бережанського, Гусятинського, Монастириського, Підволочиського районів до святкового костюма жінки входили оксамитові безрукавки "камізельки", "горсети", "горсики", які були вишиті стеклярусом або бісером. А також до комплекту входив фартух з такої ж тканини, оздоблений такою ж вишивкою. В окремих селах Борщівського і Заліщицького району дорогий бісер і стеклярус почали заміняти дешевими скляними намистинами чи металевими кружальцями – "лелітками" або "тарілочками". У цій місцевості бісер ще називали "цятки", "пацьорки". До слова, я пригадую, як моя бабуся, котра жила в селі, колись і намисто називала "пацьорками", а нам, малим, це слово видавалось дуже смішним, сільським. А в с. Устя і Дністрове Борщівського району стеклярус називали "січка", намистини ж – "перли", "вівсик". Отже, використовували у вишиванні бісер, стеклярус і лелітки у південних, центральних районах Тернопільщини, сусідніх з ними районах Чернівеччини (Буковини).
У Академічному тлумачному словнику української мови (1970-1980) дається наступне тлумачення слова "лелітка":
ЛЕЛІТКА

1. Блискуче кружальце для прикрас;
Блискучі цяточки на чому-небудь.
Не питай, чи то справді роса самоцвітна, всесвітня краса, чи то, може, те сонце здурило, в лелітки дощ холодний змінило (Леся Українка, I, 1951, 201); В батькових очах спалахують лелітки — такі золоті лелітки, як на Дніпрі в сонячну годину (Олесь Донченко, V, 1957, 16).

2. діал. Назва квітки.
Я нарву найкращих квіток,
Купчаків, жоржин, леліток,
Принесу з росою в клас.
(Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 177);
Ну, заграйте ж, заграйте чечітку,
я новенькі підошви зіб'ю,
причеплю на манишку лелітку —
степову білу квітку мою!
(Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 13).

Лелітки, бісер, стеклярус з'явились в оздобленні одягу у середині 19 століття.

Сорочка з Борщівського району