Весна… А за вікном – сніг, дощ.. Обіцяли штормове попередження… Тож школи у файному місті Тернополі нині закриті. Ура! Таким вигуком зустріли вчора новину дітлахи. Ну, я , чесно кажучи, тихенько зраділа – не доведеться в непогоду пертися на перший урок через все місто. Назбиралась купа зошитів, які давно чекають своєї черги , щоб про них нарешті згадали і перевірили. Ну, і є можливість побути з Артемком, зайнятись улюбленими заняттями.

Тож на черзі – котяра, березневий. Вже нявчить: то носа ще не пришила, то хвоста. Вчора ввечері Артемкові Котяра не сподобався Ну, ясне діло, у нього ні очей, ні хвоста. Тож довелося зранку закінчувати, доки всі сплять. О, вже встав! “О, тепер класний!, – це Артемчикова оцінка.- А ще йому друга зроби – песика Фу-Фу.”

Як зробити такого кота?

Зшити такого котика займає небагато часу. Головне – його оформити.Тканину можна взяти будь-яку, але найкраще – мішковину, або якусь іншу, але цупку. Спочатку на викрійці зшиваємо виточки, а тоді зшиваємо дві частини кота, залишивши дірку для того, щоб наповнити синтепухом чи ватою.Коли кіт зшитий. можна пофарбувати його міцною кавою, змішавши її з клеєм ПВА.
За цією ж викрійкою можна зробити і зайчика, і ведмедика,і песика, змінивши лише форму вушок.

А тепер трохи про це дивовижне створіння – Кота. Що про нього у народі думають , та що про нього говорять.
За народними уявленнями тварина небезпечна, бо стоїть на межі двох світів – реального і потайбічного: на неї обертаються відьми.Кіт створений Богом, однак усе-таки “нечистий”, бо колись з’їв чорта.. Кішка приходить до хворого, який одужує, і тікає від помираючого. У народі здавна говорять: “Коли кіт кидає свій дім – на нещастя”, “коли кіт миється або мнеться при чиїхось ногах – будуть гості”, “коли кіт дряпається на дерево – буде вітер”. Коли сваряться, кажуть, що “чорна кішка пробігла між ними”.
Але попри те все, що є не дуже добрим, що стосується кота, є речі більш приємні. Здавна перед тим, як покласти новонародженого у колиску, баба-повитуха клала туди кота, -“щоб дитя спало. як кіт”. Поколисавши кота, баба викидала його з колиски, а натомість клала дитину , примовляючи:”На кота-вуркота, на дитинку – дрімота”. Тому не випадково у дитячих колисанках згадується саме котик.
Окрім цього, ця пухнаста тваринка є неабияким синоптиком. У народних прикметах говориться, що “кішка на мороз у пічурку ховається”, “як кіт на печі, холодно надворі”. Ну, і, звичайно, кіт є неодмінним героєм народних казок.

Ходить котик по ролі
колискова

Ходить котик по ролі,
Носить сонок в рукаві,
Носить, носить та й продає,
А нашому Шурочці не дає.
Чужим дітям по жменечці,
А нашому Шурочці по мірочці.