Цього разу я до вас з новим майстер-класом. Сьогодні робимо різдвяних ангелят, точніше я б сказала мотаємо. Таких ангелят виготовляти дуже нескладно, та й  часу займає небагато.  З таким передноворічним завдання цілком справляться діти. Та й до того ж матимете нагоду поспілкуватись із дитиною за цікавим заняттям і перетворити свою оселю у новорічну майстерню. Адже такі різні ангелята можуть прикрасити ялинку, оселитися на вікні, оберігаючи спокій малят.

 Для виготовлення ангелят  знадобляться  клаптики білої шовкової саржі, тюлю, гіпюру, шовку – хто що має у своїх ховрашиних запасах, а також нитки або шнур для волосся, клаптики вишитої тасьми, синтепон для наповнення голівки. Ну і, звісно. як завжди гарний настрій і гарні думки.

1. З квадратних клаптиків робимо голівку, міцно  замотавши ниткою. Наповнюємо синтепоном.

2. Прямокутний клаптик гарної тканинки зшиваємо поздовж вручну швом вперед голкою.

3.  Отриману "трубу" вивертаємо складаючи вдвоє. Таким чином, шов буде всередині.

4. Зріз стягуємо на нитку і

5. примотуємо тією ж ниткою до голівки, сховавши кінці тканини, з якої вона зроблена усередину. Шию маскуємо клаптиком тасьми чи мережива, стягнувши їх попередньо на нитку.

6. Із такої тасьми (органза) робитимемо крила, склавши кінцями стрічки досередини  і закріпивши.

7. Прикріплюємо крила до тулуба, примотавши, або приклеївши клейовим пістолетом.

8. Із клаптика вишитої тасьми робимо руки, перекинувши через плечики і скріпивши спереду її кінці.

9. Із білого шнура чи товстих ниток робимо волосся і прикріпляємо на маківці.

 

Ангел готовий.

Це ангел зроблений таким же чином, лише для рук я використала тканину, а крила – із залишків гардин.

 Це ангелятко змотане з ниток, крила – довга кіска, складена бантиком і примотана до ляльки.

А на завершення казка про ангелятко , яку написала маленька волиняночка Іринка  Кіперчук – преможниця конкурсу "Казку складаю сам".  Іринка – автор збірочки казок "З ангелятком у руці".

СОН

Маленька Сонечка ніяк не могла заснути. Їй хотілося ще гратися зі своїм улюбленим ведмедиком Тошою. Але вона хотіла швидше стати великою, як її сестричка. Мама говорила, що дітки ростуть уві сні, а найшвидше з дев`ятої години вечора по десяту. Тому Соня лягла у тепле ліжечко і закрила очі. Та сон ніяк не слухався її, не приходив до неї. Він то сидів на віконечку, то підглядав, що робить мамуся на кухні. А ще він любив підслуховувати, про що говорять дорослі. Ох, цей вередливий сон! Він запропонував пограти у хованки!

То сховається під шафою, де лежить гарнюсінький м’ячик. А то залізе під стіл. А там ціла коробка іграшок. А потім йому захотілося пиріжка з молочком.

–        Ну все, я більше не буду тебе слухати, – сказала Соня, – попрошу молочка з пиріжком у мами, а потім заховаюся під ковдру. Ось так!

Мама лагідно погладила донечку по голівці і сказала:

–        Не можна сердитися на свій сон, а то він може образитися і не прийде до тебе зовсім. Я розповім тобі, як з ним потоваришувати.

Вона сіла біля Сонечки, поправила теплу ковдрочку, поцілувала доню у щічку. А ще матуся поклала маленьке ангелятко на подушку, яке ніжно посміхалося дівчинці.

–        Ось бачиш, як добре йому з тобою, – сказала ненька. – Воно таке ж маленьке, ангелятко буде тебе охороняти, допомагати, буде разом з тобою все твоє життя. Візьми його в долоньки і тобі стане тепло і затишно. Ти можеш йому розповідати свої таємниці, мрії, просити пораду, адже воно літає там, де панує мудрість і добро, і тобі обов’язково допоможе, коли ти не могтимеш з чимось справитись. Мама тихенько вийшла, прикривши двері. Соня розглядала маленьке Ангелятко. А воно пильно дивилося їй в очі і так ласкаво усміхалося, що дівчинка зразу його обняла і сказала:

–        Ах ти ж моє Ангелятко. Я тепер нічого не боюся.

Тож хай і вашу дитину охороняють добрі ангелята!