Сьогодні моя розповідь про місце, де відбувався пленер. Як я уже згадувала, події були у с. Уогиняй, що недалеко від невеликого міста Купішкіс. Назва села у перекладі на українську мову означає «ягідне». Тут у мальовничій місцинці розташувався Музей Адамо Петраускаса.
На час пленеру в одному з дерев’яних будиночків розмістилися учасники творчого зібрання.
Адамо Петраускас був засновником музею.
Батько Адама два століття тому прибув до Купішкіського району. Тут сім'я осіла, побудувала садибу. У 1914 році народився Адамо – четверта дитина у родині. Хлопець закінчив місцеву початкову школу, згодом працював на фермі, потім служив у литовській армії, а ще співав у церковному хорі.
Адамо прожив нелегке життя. В один рік він він поховав батька, дружину і сина, залишилася лише донька Онуте. До слова, онучка Адамо (дочка Онуте) живе в Чикаго і має сина, якого назвала Адамо.
За радянських часів у селі був створений колгосп, і Петраускаус був його головою. Він допомагав людям вижити у скрутні часи, піклувався про те, аби зберегти національні надбання, збирав етнографічні матеріали, звозив каміння, коріння дерев химерних форм із навколишніх сіл, різноманітні старожитності. Офіційно музей був відкритий 1969 року.
А через деякий час сільський обдаровані будівельник-самоучка I.Laužikas побудував оригінальну будівлю – вежу шестикутної форми. Ця будівля не має звичного фундаменту, вона збудована на чотирьох величезних брилах, ніби символізуючи цим непідвладність часу.
Адамо знав історії людей та історії речей. Ним зібрано старі фотографії, які розповідають про життя литовців у далекі часи, 100-річні книги литовською, польською мовами,
У 2001 році Адамо Петраускас був названий почесним громадянином м. Купішкіса за збереження духовної і матеріальної культури. .Незадовго до свого відходу у вічність Адамо Петраускас передав зібрані ним протягом півстоліття артефакти в муніципалітет округу Купішкіс. А після його кончини музей села став філією Купішкіського етнографічного музею. Похований Адамо Петраускас на маленькому місцевому кладовищі.
Експонати, а фонд налічує їх понад 3800, розділені на три розділи: пам’ятки природи, предмети побуту, художні твори, письмові згадки.
Музей Адамо Петраускас є місцем паломництва литовців та гостей Литви. Тут відбуваються різноманітні фестивалі, знімають фільми про давні звичаї литовського народу. Ми теж стали свідками зйомок стародавнього литовського весільного обряду.
У виставкових залах музею виставляють свої роботи майстри народного мистецтва. Так ми побували на відкритті виставки кованих хрестів талановитого майстра-коваля, композитора і співака.
У хрестах є глибока народна символіка. те, що у нас місяць, у литовців – човник, опущені квіти(тюльпани) символізують сум.
Якщо ви будете у Литві, обов’язково відвідайте це чарівне, таємнче місце.
Більше світлин тут:
https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.1651640024962004&type=3
І як вам стаття?