Я пам’ятаю ті часи, коли наша країна була “самой читающей” країною у світі і книга була “найкращим подарунком” до всіх свят.  На жаль, ми на сьогоднішній день не є найчитаючою (вибачте за такий переклад) країною у світі . За рейтингом ЮНЕСКО Україна не входить навіть у першу десятку таких країн. Першою в цій десятці є Індія, на сьомому місці Росія. Продовжує зменшуватись видання книг в Україні. Про це можна прочитати  на  сайті Друг читача http://vsiknygy.net.ua/news/6287/. Невтішно, звичайно. Але попри те , слава Богу, є люди , які люблять читати книги  (і не лише в електронному варіанті). Я належу до них.  На жаль, темп теперішнього життя шалений. І яка це радість знайти в перерві між життєвою суєтою хвилини, коли ти заховаєшся від усіх, від світу і лишишся лише наодинці з книгою. Це був , так би мовити , ліричний відступ.

А тепер по суті – про закладинки. На просторах нету – море всіляких закладинок для книг : вишиті,  пластикові, металічні,золоті, ковані, шиті… Що тільки можна вигадати! Я теж вигадала. Захоплююсь витинанками давно. І одного разу вирішила поекспериментувати, знайти застосування своєму захопленню. Трохи часу, натхнення, кольровий папір А4, ножиці. І – тиша. Оце і все, що мені потрібно. А потім, коли закладинки готові, їх залишається заламінувати і вирізати по контуру. Легенькі, мереживні, практичні (не рвуться, не витираються, не загинаються), і головне – всі абсолютно не схожі, адже витинаю я без шаблонів і попередніх малюнків , і наперед навіть не знаю, який візерунок вийде, так як це робиться у традиційній українській витинанці. Якщо вас зацікавило, звертайтесь.

[Показати слайдшоу]