Білоруські сторінки. Навчання

Сторінка восьма. Симпозіум: відкриття, доповіді

Субота і неділя чи не найнасиченіші дні у Білорусії. В суботу відбулось відкриття самого симпозіуму. Слово мав директор музичного коледжу, співробітник Історико-художнього музею в Домодєдово. хранителька колекції витинанок А.О., Петриченко.

А після цього ми працювали у двох секціях – педагогічній та історичній. Доповіді були надзвичайно цікаві. змістовні. повчальні. Слухачі під час роботи в історичній секції мали змогу познайомитись із сучасною білоруською витинанкою ( Сахута Є., доктор мистецтвознавства, м. Мінськ, Білорусь), із польською мазовецькою витинанкою околиць Варшави (Круль М.,м. Гура Кальварія, Польща), із відображенням іудейської символіки в єврейських паперових вирізках «Рейзеле» ( Слюнченко В., м. Мінськ, Білорусь), з приорельською витинанкою (Бабич Л.. Україна). Я познайомила учасників симпозіуму із витинанкою Західного Поділля і Східної Галичини на матеріалі Тернопільщини. З. Косіцька з Києва познайомила присутніх із цікавою постаттю в українській культурі Параскою Плитка – Горицвіт- майстром української витинанки. поетесою, народним художником. У доповіді О. Харченко(м. Бердянськ) зроблено аналіз художніх особливостей сучасної української витинанки. Зацікавлення викликала доповідь майстрині української витинанки із Новосибірська Інни Шабуніної. До слова, у Новосибірську діє молодіжний український центр «Лелека». створений у 2006 році Пилипенком С.О.. Ця молодіжна організація популяризує українську культуру серед молоді і є найстарішим із діючих нині в Росії подібних центрів. До складу молодіжного центру «Лелека» входить музичний колектив цимбалістів і бандуристів «Червона калина», молодіжна артіль «Світанок», «Відкрита школа української мови» (працює вже 5 років). До 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря молодіжний центр «Лелека» випустив збірник «Поетичний лелека». до якого ввійшли вірші українців діаспори а також стаття Інни Шабуніної про українську витинанку.

На жаль, я не була присутня на засіданні секції методики викладання витинання. Але усі доповіді зібрані у науковому збірнику симпозіуму. У них – досвід викладання В.Нестерової (м. Часів Яр, Донецька обл., Україна) на художньому відділенні Школи мистецтв, досвід викладання витинанки на відділенні декоративно-прикладного мистецтва у музичному коледжі ім.. М. Огінського ( Є Червонцева, м. Молодечно, Білорусь) та багато іншого цікавого матеріалу.

А.О. Петриченко вітає учасників симпозіуму

Лаймуте Федосєєва (Литва)

Людмила Бабич (Україна)

Станіслав Муліца (Білорусія)

Одета Браженене (Литва)

Ірина Зяткіна (Україна)

Звісно, усіх зацікавили доповіді литовських та білоруських майстринь. Зокрема, розповідь про неперевершені білоруські новогрудські фіранки, виконані у техніці вибиванки. Литовська майстриня витинанки, педагог Одета Браженене представила свої неповторні фіранки і різноманітні різдвяні витинанки (ліхтарики, ялинки, листівки,пташки). Цікаві ідеї прикрашання новорічно-різдвяних вікон – від Н. Сухої (Білорусь). Світ витинанки не замикається лише на відтворенні традиційних народних її форм, образів. По це свідчать роботи майстрині з Білорусії О. Бабуріної. Її колекція витинанок «Права людини» яскраво про це свідчить. Минув майже тиждень, як повернулась із Білорусії, але я все ще під враженнями. Згадую , переосмислюю все побачене, почуте. Пригадую, що вразило найбільше з того шмату інформації, яка навалилась на мене ( у хорошому розумінні). Ще ось наступне. Доповідь литовки Егле Віндшене про значення мистецтва витинання для розуміння національної ідентичності. Я просто в захваті! Як відмітила мистецтвознавець, педагог С. Яворська , у доповіді Егле вюди, де звучало слово «Литва», сміливо можна підставляти «Білорусія», «Україна», «Польща», «Росія». І це справді так, адже саме через народне мистецтво, народну культуру, виховується патріотизм маленьких громадян.

Не можу не оминути виступ Ювенти Mudėniene із Литви, яка презентувала свою незвичайну книгу. Це щось неймовірне! Треба було чути і бачити виступ цієї красивої , надзвичайно світлої дівчини, яка говорила про… любов. Про любов до свого міста – Вільнюс. До чого тут витинанка? Це незвичайна книга. У ній поєдналися світлини старого і сучасного Вільнюса із силуетною витинанкою, майстерно виконаними Ювентою та її чоловіком. Це книга про минуле і сучасне міста, його жителів. Усі витинанки-силуети виконані із фотографій реальних людей – мешканців Вільнюса. Світлини і старовинні і сучасні. Уявіть собі світлину сучасно Вільнюса, по вулиці якого снують таксі. І раптом з’являється фаетон, запряжений кіньми, у ньому – пані у капелюсі, довгій сукнях, у супроводі пана у циліндрі. І все це переплітається. І ви, ніби потрапляєте на два століття назад. І так кожна сторінка. І на кожній – розповідь про рідне місто, погляд у сучасне і минуле очима вільнюського хлопчика, світлину якого Ювента знайшла випадково в Інтернеті. Це було надзвичайно зворушливо!

Сторінки з книги Ювенти

Ну, і звісно, зупинюсь колротенько на темі навчання. Адже «форма і колір» – є провідними у темі симпозіуму. Симпозіум – це ШКОЛА. І всі, кому пощастило тут побувати, приїхали, в першу чергу, за новими знаннями. Принаймні, я їхала за цим. Тому надзвичайно корисними для усіх нас були виступи І. Зяткіної з м. Бердянськ (Форма і колір в мистецтві. За книгою швейцарського художника Іоханна «Мистецтво кольору»), С. Яворської із м. Домодєдово («Витинання – як мистецтво. Матеріали, техніка. технології»), Лаймуте Федосєєва з Литви («Витинанка – як засіб комунікації. Мультимодальність мистецтва»).