Серед обрядових ляльок українського народу особливе місце належить весільним лялькам. Звідки пішов звичай садовити ляльку на капот весільного автомобіля? У радянські часи аж до початку двадцять першого століття це було звичним. Подейкували, що, якщо на машині лялька, то молодята хочуть, щоб у них згодом народилась дівчинка. А в більшості ніхто і не замислювався над тим, чого ця лялька там сидить.
Етнографи стверджують, що лялька у весільному кортеж – відголосок минувщини, старого народного весільного звичаю Русі. Коли відбувалось весілля, то вози для нареченої і нареченого прикрашалися стрічками, квітами, дзвіночками. Стрічки розвівалися на вітрі, дзвіночки дзвеніли, і дзвін цей відганяв злих духів. Лялька, прикріплена до воза, повинна була прожити з молодими все їх життя, оберігаючи, рятуючи від зла, переймаючи на себе весь клопіт і проблеми майбутньої сім’ї. Кожен, хто зустрічав шлюбний кортеж, проводжав його побажаннями щастя, добра, благополуччя, достатку і кохання.
До речі, ляльки чоловічої статі в Україні не робились, а в Росії та в інших народів їх заміняли паличкою. Неодружені дівчата, виготовляючи ляльки, співали весільних пісень. У деяких слов’янських народів був звичай дарувати молодятам на весілля колодки, замотані в ганчір’я. Колодки були символом плодючості.

Окремий різновид обрядової ляльки, яка створювалася на добробут і щастя –це весільна подвійна лялька, або нерозлучники, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. Парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока.
У Болгарії, а також у Молдавії, Румунії теж були парні ляльки. Вони виготовлялись до приходу весни і називались Мерцишор. Виготовляли їх з білих і червоних ниток. Про цих ляльок існує безліч красивих легенд. Але спільне в цих легендах одне: біла лялька символізує підсніжник, червона – колір крові, що зросила сніг. Першого березня ці подвійні лялечки дарують знайомим, друзям, котрі впродовж місяця носять, приколовши до одягу, а потім розвішують на деревах, загадуючи бажання і мріючи про їх здійснення. Особливо важливим важалось зробити мартенічки (мерцишор) для дітей і незаміжніх дівчат. Дітей вони захищали від недоброго ока,а до дівчат приваблювали прекрасних парубків і передбачали весілля.
Колись у далекі 70-80- ми діти з Радянської України дружили із дітьми країн соціалістичного табору, листувались, обмінювались делегаціями, подарунками. Пам’ятаю, і в мене були такі подруги з Болгарії, Румунії. І я теж мала такий мерцишор.( Це був лірично- ностальгічний відступ.)
В давні часи у Росії таких самих лялечок називали «мартеничками». Їх в’язали парами : з білих ниток – символ зимы, з червоних – символ весни і солнця. Такие пари лялечок розвішували на деревах , де їх розхитував весняний вітер. В старі часи лялечки – символи мали й інше ритуальне значення. З народженням в сім’ї дитини нерозлучна пара весільних ляльок трохи розсувалась, даючи місце маленькій лялечці на батьківському плечі. З народженням кожної нової дитини батьківські плечі ставали ширшими.
Особливістю нерозлучників є їх виготовлення і оберегова сила.Ляльок виготовляли подруги нареченої із клаптиків білої, червоної та іншої різнобарвної тканини, використовуючи шматки кольорових ниток. Основою для нерозлучників слугувала тонка пласка щепка довжиною 25-30 см, шириною до 1,5 см з будь-якого дерева, окрім вільхи і осики, бо ці дерева пов’язували з нечистою силою.
У ляльок виходила одна спільна рука, щоб чоловік і дружина йшли по життю пліч-о-пліч, були разом і в радості, і в горі. Ляльок можна було рухати по “руці” як і в мартенічках.
З парних ляльок цікавою була лялька на першу сварку (російська). Таку вузлову ляльку робила старша жінка з родини молодої на першу сварку молодятам, примовляючи “У вузли зав’яжись, а сім’ю збережи” . При виготовленні ляльки зав’язувалось 13 вузлів, крім спільної руки,одна нога теж була спільна. Про таку народну парну ляльку згадує лялькарка Костирєва И.В. з С.Петербургу. Для фігур такої ляльки обов’язково потрібно брати багато разів прану тканину, інакше вузли будуть морщитись і не вийде округла голова. (Як зробити таку ляльку, можна прочитати тут http://www.rukukla.ru/article/trya/razmolvka.htm)
Я згадала тут різні подвійні, парні ляльки різних народів. Спільне в них те, що робили їх як обереги сімейного благополуччя, щастя молодих.
Ось мої нерозлучники.