Вчора у Тернопільському Палаці культури «Березіль» було гамірно і святково – звітував Тернопільський Центр творчості дітей та юнацтва. Звітував,то, мабуть, зовсім не те слово, яким можна було описати те, що тут відбувалося. Це було неповторне дійство, презентація талантів – дітей та їх наставників-майстрів. Зайшовши у Палац, я немов потрапила у казку. Із портретів на стінах на мене дивились оченята ангелят та маленьких художників, тих, хто їх намалював, пропливали чудернацькі рибини, розцвітала своїми барів ми веселка… А що далі – то цікавіше. Прикраси із бісеру та шкіри, валяні шалики, коралі та сумки – мрія ледь чи не кожної модниці. Діти навчаються цьому у гуртках «Гердан», яким керує Урезченко І.В., «Колаж»(керівник Панкевич О.В.), «Берегиня» (керівник Вояк О. В.), «Дивосвіт» (керівник Пархомчук Н.П.)Милують око ромашки і фіалки, троянди та іриси, маки і волошки, що розквітли на вишитих бісером, стрічками картинах (керівники гуртків Швед О.І.,Тимочко Т.Я.). Хочеться насолодитись їхніми пахощами, адже вони виглядають мов справжні, тільки – но зірвані на луках. А ось старе забуте нами мистецтво, наше рідне, українське – аплікація із золотистої соломки (керівник гуртка «Фітодизайн» Гайда М.І.). У мене вдома ще й досі зберігаються картинки із соломи. Тому, коли побачила їх тут на виставці, зразу згадала дитинство. Є і вироби із незвичних матеріалів, приміром виплетені із газетної «соломи» кошики, скриньки, посуд. Діток їх навчає виплітати майстриня Інна Кватира. «Нас надихає Кобзар» – саме такий був девіз виставки. Те що я побачила у центрі виставкової композиції, вразило мене, тож спішу з вами поділитися. Портрет Тараса Григоровича Шевченка, виконаний тернопільським художником С. Шандруком десь, напевно, у 70-80-х роках, який у ті часи працював у тодішньому Палаці піонерів і навчав живопису дітей. До слова, ми з його дочкою Оксаною навчались у 17- й тернопільській школі (Оксана була трохи старшою). Пам’ять про художника бережуть у ТТДЮ. Тут же були представлені унікальні роботи колишніх гуртківців Палацу піонерів – вишивані обкладинки до Кобзаревих поезій і до книги Оксани Іваненко «Тарасові шляхи». Тепер би це назвали «арт-буком». До кожної вишитої обкладинки зберігся паспорт, видрукований на друкарській машинці, на якому можна розгледіти автора роботи, керівника гуртка і навіть домашню адресу гуртківця. Це просто унікальні речі. Велика шана працівникам Центру творчості за те, що так шанобливо зберігають такі речі, а завдяки їм ми можемо це побачити. А тепер дивіться, захоплюйтесь, отримуйте задоволення від перегляду світлин, які я зробила під час виставки. Прохання читачів, котрі помітили якісь неточності, написати мені у коментарах. Буду вдячна.

Майже усі роботи тут: 

https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.496822933777058.1073741867.100003480661326&type=3