Якось аж образливо… Вже середина відпустки, а ще ніде не були… Хоча… Були у Львові під час джазового фестивалю! Як чудово, що Львів – наш сусід! Якась година – і ти вже у місті старого Лева. Ну, година це автівкою. Цього разу ( а саме 12 липня, в п’ятницю) все було інакше – дизелем або матрисою, як кажуть у нас. Телембаєщся три години цим потягом. Хоча і в цьому телембанні завжди шукаєш позитив. Ну, наприклад, спостерігаєш за пасажирами, контролерами, міліціянтами та іншою публікою, яка сидить, стоїть, висить, лежить, штовхається, пробирається у всіх довжелезних кількох вагонах. І все заради чого? Хто як… Хто на дачу, хто заробити, хто в гості (як ми , наприклад). Цілі у всіх різні, шлях – один – залізницею у матрисі. Головне – до Озерної доїхати. Там стає легше – вагони порожніють, і ти до Красного їдеш в напівпорожньому потязі. Лєпота! Щоправда, що ближче до Львова, то порожніх місць меншає, і ти вже не простягнеш ноги на лавці, щоб подрімати перед виходом. Подрімати, бо всі газети, що взяли з собою в дорогу, прочитані, кросворди розгадані, думки передумані. Ну, от і місто Лева нарешті. Зустрічає воно цього разу нас не дуже радісно – дощем. Ну, що ж, дощ, то дощ. Сонцю ж теж треба колись відпочити. Може. завтра, буде воно, сонечко. Принаймні синоптики обіцяли у Львові на 13 липня гарненьку картинку: хмарку із сонечком і крапельками і заманливими цифрочками, які утворюють число 23. На другий день наші надії на гарну погоду знову не виправдались. Львів плакав і 13, і 14 з невеличкими паузами. Таке собі красиве заплакане місто…Дощ до блиску мив львівську бруківку, верхівки соборів, вежу міської ратуші, левів, сажотруса, котрий прилаштувався на драбині, яку примостив собі на розі будинку, що на площі Ринок, і звідти весело поглядав на зграйки мокрих від дощу туристів, – ті зграйкою бігли за симпатичною дівчиною-екскурсоводом. А он біля оперного молодята у весільному вбранні. А що молодятам дощ? Вони – щасливі. Вже ніч опустилась на місто. Дощ не вщухає. А місто – воно прекрасне вночі, таємниче. Дощ, вогні, блискуча вмита дощем бруківка на площі Ринок, звуки органа і скрипки, стукіт коліс Диво-поїзда, брязкіт лицарської зброї у дворі Палацу Потоцьких, відкриті настіж двері музеїв – це Ніч у Львові…