Ці лялечки-мотанки зроблені так, як це робили наші пращури- «не різано , не колото», якщо лише не рахувати вишиваних сорочки та фартушка Романії.

До слова, Романією лялечка названа як данина пам’яті моїй цьоці – маминій сестрі, котрій я зобв'язана тим, що навчилась шити, вишивати. Тож одягла я Романію у вишитий стрій – копію того, у який я була вбрана багато років тому, у дитинстві, відшивши узори із блузки та фартушка, які збереглися до цього часу. Їх колись вишила цьоця Рома.

Ну, а другу лялечку звуть Злата. Так її назвав мій онучок Артемко. Чому, не знаю. Я гадаю, це ім'я йому просто дуже сподобалось своєю незвичністю. Він почув його якось, коли ми з ним гуляли у сусідньому дворі і побачив там у візочку двох маленьких дівчаток-близнят. Їх звали Злата і Марта. От, напевнее, він і запам'ятав це ім'я. Тож нехай і лялька буде Злата, тим більше, що волосся у неї золотаве.