Отож, продовжимо … Трішки втомлені, але задоволені, ми дійшли до Художнього музею. Нас привітно зустрів дядечко охоронець. Дуже приємний чоловік, я вам скажу, із почуттям гумору. У вестибюлі зі стіни на нас дивились Матусі, ну, принаймні, так нам здалося, що це були Матусі черкаських діток. Ціла портретна галерея. Це так класно! Я аж трішки їм позаздрила. Уявити собі – в обласному художньому музеї побачити свій портрет, намальований донечкою чи синочком. Воістину щасливі матусі. Це, напевне, до Дня матері була виставка. Так що і нам пощастило її відвідати. Доки дівчатка відпочивали і спілкувались із представником магазину «Скриня майстрині», ми вирішили обстежити місцевість, що прилягає до музею. Саме тут ми побачили Палац одружень, про котрий я вже згадувала. Зробили кілька світлин і повернулись до музею. Якраз зграйками почали підходити учасники конкурсу, дехто у вишиванках. Так що ми тепер були не одні такі гарні. До початку церемонії було ще трохи часу, уже дозволили заходити до зал, у котрих експонувалися ляльки. Було дуже цікаво подивитись, ми просто згорали від нетерпіння. Адже лялечок так багато. І такі всі гарні, не схожі одна на одну. Особливо вразила лялька із кукурудзяного листя, така собі панянка у капелюшку. Неймовірна красуня! А ще Чигиринська наречена Насті Діденко із Чигирина та Дівчина – калина Насті Чечет з Броварів та й багато інших чудових лялечок. Кожна по-своєму красива і неповторна. Я навіть не можу собі уявити, як журі могло визначити найкращих. Це просто неможливо! Серед ляльок ми знайшли своїх. Надійчина «Галичанка», мов велична княгині, і учасниці «Галицького весілля» – молодий з молодою, дружки, світилки. Не вистачало лише весільних музик. Коли ми побачили маленькі написи, на яких зазначалось що наші ляльки здобули перші місця, ми очам не дуже повірили. Юля зразу сказала, що не може бути, що це якась помилка. Ну що ж, за кілька хвилин усе будемо знати. А зала музею вже була заповнена дітлахами, батьками, гостями, керівниками, журналістами з мікрофонами. Ось-ось і церемонія почнеться. Усі з нетерпінням і хвилюванням чекають цієї хвилини.
І от розпочалась церемонія. Точніше, не відразу сама церемонія (слово яке!). Перед дітками, гостями, відвідувачами виступили організатор конкурсу Лідія Колесник, члени шановного журі конкурсу, чудовий вокальний дует із народними піснями. Ми зачудовано слухали пісні у виконанні кобзаря Михайла Коваля. Але все ж найбільше чекали усі, коли ж то почнеться нагородження. Ну, це й не дивно, адже саме за цим зійшлися, з’їхалися… І ця мить настала. Я собі уявляю, як тріпотіли маленькі дитячі сердечка в надії почути своє ім’я серед нагороджених. Повірте, аж сльози навертались, коли дивилась на них. А як світились обличчя дітлахів, коли звучало їхнє ім’я. Нагороди отримали всі незалежно від того, чи зайняла їхня лялька якесь місце чи ні. Було дуже радісно від цього. Адже кожна робота була гідна нагороди. В кожну лялечку була вкладена праця дитини, її душа, тепло маленьких рук і сердець. За те, що оцінили роботу кожної дитини, низький уклін і щира подяка членам журі. Можливо, для когось це була найперша лялечка, хтось зробив уже не одну, але для кожного маленького творця це була перемога, маленький Оскар. Можливо, саме участь у цьому конкурсі для когось стане знаковим, змінить його життя. А головне – у душах цих діток уже засіяли зерно доброти, яке проросте сторицею.
А тепер милуйтесь лялечками з конкурсу!

Далі буде…