Гадаю, кожний з вас погодиться зі мною, коли я скажу, що місто має душу. Файний Тернопіль має душу, величний Київ, зранені маленька Буча і великий Дніпро, і Маріуполь, Марік, як ніжно називають його мешканці, також . І душа у кожного міста, містечка , села, селечка – своя, неповторна, рідна. І у Маріуполя вона є…була… Вона – це Маріупольська драма, або просто Драм.
Була…16 березня 2022 року російська авіація скинула надпотужну бомбу на драмтеатр, де переховувалися біженці, які втратили житло. Нелюдів не спинило, що на площі перед драмтеатром велетенськими буквами білою фарбою було написано «ДІТИ» В той день нараз загинуло понад 600 людей. Розслідування журналістів базувалися на розповідях тих маріупольців, які вижили у цьому пеклі. 23 грудня 2022 те, що залишилось від театру, знесли. Театру більше нема… Душі більше нема. Площі, на якій завжди збиралися маріупольці у свята, на мітинги, вистави, концерти, більше нема…
Залишилася лише пам’ять – у спогадах, у світлинах, зроблених до війни і після того, як не стало театру, як не стало того красивого міста Маріуполь, яким так пишалися його мешканці.
19 червня 2023 року в Українському Домі у Тернополі відкрилася фотовиставка «Душа Маріуполя». На світлинах можна побачити фрагменти вистав за участь акторів театру, світлини зруйнованого Драму. Символічно, що виставка відбувається в Українському Домі, який знаходиться неподалік Тернопільського драматичного театру імені Т. Г Шевченка.
Наразі маріупольський театр об’єднався наново і вже презентував дві свої п’єси: «Крик нації» про долю Василя Стуса та «Маріупольську драму», засновану на власному досвіді пережитого акторами театру. Під час вистави про пережите реквізитом служать речі, які реально були у акторів під час обстрілів і окупації Маріуполя. Нині у трупі, яка тепер працює в Ужгороді, залишилось 7 людей ( із 210 працівників було 34 актори). Вони гастролюють Україною і за кордоном і зі сцени розказують свою історію.
«Дуже легко було втратити театр після того, як будівлю зруйнували бомби, як люди загинули, як частина трупи розсипалася по світу, як горох. І наскільки важливим є для нас об’єднатися, відновитися. Стати справді українським театром, без російських вистав. Тож театр помер – хай живе театр!», -говорить українська театральна режисерка, актриса, Заслужена артистка України, яка з травня 2022 року виконує обов’язки директорки — художньої керівниці Донецького обласного музично-драматичного театру – Маріупольської драми. Саме Людмила Колосович є режисеркою- постановником першої вистави відновленого театру «Крик нації» про життя і долю українського поета- шістдесятника Василя Стуса. Вистава мала шалений успіх і пройшла з переаншлагами. Цей спектакль засвідчив художню і громадянську позицію акторів із Маріуполя, їх незламність у боротьбі з агресором. Журналістка «Укрінформу» Тетяна Когутич припустила, що «після прем'єри їх називатимуть «стусівцями» — адже вони, як і поет колись, не склали зброї перед ворогом».
Друзі, якщо ви ще не побували на виставці, обов’язково відвідайте. Виставка триватиме до 30 червня.
І як вам стаття?