Мимоволі згадалась ця гарна стара пісня, коли минулої середи йшли з онуком через рідний парк Топільче. Була чудова післяобідня пора У неймовірно блакитному небі ніби розпластав крила велетенський білий птах ( схожий на лебедя – підмітив Артемко). Але вже десь за якусь часину почало сутеніти, і небесное шатро зарожевіло.
Напередодні дня Святого Валентина майже усі роблять валентинки – маленькі вітальні листівки у вигляді сердечок, у яких пишуть добрі побажання, слова кохання, пропозиції руки та серця, жарти. Ці маленькі листи зазвичай не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Традиційно валентинки виготовляли червоного або рожевого. У давні часи влентинки робили здебільшого власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої вона і виготовлялася. Звісно, День Святого Валентина не належить до наших українських свят, але так сталося, що з деякого часу його святкують у нас. Особливо воно полюбилося молоді, підліткам. Вони зовсім не задумуються, мені так здається, над якимсь змістом дати 14 лютого. Радше, це просто данина гарній легенді про кохання і ще один привід романтично висловити свої почуття до коханої людини чи просто до людини, котру ти любиш. Напевно, усім знайома легенда про єпископа Валентина Римського. Коли Валентин сидів у в’язниці, він нібито закохався в сліпу дочку свого ката і зцілив її.Після зцілення дочки вся родина сановника прийняла християнство. Це викликало гнів імператора , і 14 лютого 269 року єпископ був обезголовлений. Кажуть, правда, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: "Твій Валентин". Звідси — і листівки "валентинки" (в ходу з 1800-x рр..). Як би там не казали, а це лише красива легенда, а не свято.
24 Лют, 2015 |
