
Робочий день розпочався за звичним сценарієм. Здавалось, нічого, цікавого, несподіваного не відбудеться. Перескладаємо у черговий раз вміст папок, книжки на полицях, напоїмо водичкою квіти на підвіконнях , так і час збіжить. І раптом до класу влетіла (саме влетіла) Ірина і з порогу :"Ніколи не вгадаєш, що я тобі принесла!" Очі її блищали, на устах – широченна щаслива посмішка.