Загадкові чудові макатки. Ви знаєте, що це?

Востаннє, коли завітала у Тернопільський обласний краєзнавчий музей, побачила невелику виставку вишиваних картинок. Ми здебільшого звертаємо увагу на рушники, сорочки, пошивки. А повз такі, здавалося б, зовсім прості вишивані речі, проходимо. Насправді, в історії вишиваної культури нашого народу вони теж знайшли своє гідне місце. Мова йде про невеликі вишиті килимки, доріжки. У народі вони мають назву, як я довідалась, макатки. Звісно дізнавшись нове слово. кинулася до тлумачного словника. На жаль, там цього слова нема. Ну, тоді за знаннями –у Вікіпедію, польську. Виявилось, що макатка (makatka) – це декоративна тканина невеликих розмріів. Їх вішали на стіну за невеличкі петельки у кутиках. Макатки були вишиті, ткані, плетені. мальовані ( у Білорусії останні так і називалися малєванки). Свою популярність макатки зберегли аж до 70-х років минулого століття. вважається, що їх «золотий вік» припадає на період між війнами: 20-і-30-і роки XX століття. зараз цікавість до них знову зростає, особливо у сільській місцевості

І в Україну макатка прийшла з Польщі ( а в Польщу, як вважають дослідники декоративно-прикладного мистецтва, з Німеччини, Нідерландів).

Сюжети вишитих макаток були одноколірні на білому чи монохромному полотні. Причому вишивалися переважно стебловим швом, гладдю. Пізніше – хрестиком.

В залежності від призначення вони мали різний зміст, містили вишиті написи, на кшталт таких: «Хто рано встає, тому Бог дає», «Щастя в домі гостює завжди. якщо чоловік допомагає жоні», «Доброго ранку», «Смачного!», «Де охота, там робота».

Це один із різновидів вишивальної творчості, який зародився у міщан, а згодом поширився на селах.

Зараз макатки важко знайти не тільки у міських помешканнях так і в селах.

Відома польська фотомисткиня Зофья Ридет створила цілу серію світлин під назвою «Соціологічні записи». Ось як писала вона про свої фотографування в інтер’єрах помешкань: «Ці нтер’єри – страшенно незвичайні; там стільки різноманітних дрібниць, предметів, «перлино». які мені вдається відобразити. Кожна макатка не схожа не інші – це насправді чудові штучки. Я кажу «чудові» не тому, що хотіла би оточити себе такими речами, а тому, що на своєму місці, серед тих, конкретних людей, вони саме такі». (https://culture.pl/ru/article/polskie-doma-na-fotografiyah-zofi-rydet)

А тепер повернемося до українських макаток. Макатки представлені у нашому краєзнавчому музеї родом із Підволочиського ( с. Іванівка, «Котики-муркотики»1935 рік), Шумського ( с. Онишківці, «Сороки», «Пава»,1921 рік) (, Бережанського (с. Урмань, «Два півники, два півники горох молотили»,1930), Зборівського ( с. Заруддя, «Рибка-пічкур») районів. Вишиті вони гладдю, стебловим швом і хрестиком.

Мене зацікавило, чи вживали слово макатки в Тернопільському районі. Спитала у знайомої із с. Козівка, звідки родом мама. Не чули. Ті маленькі вишивки називали доріжками і здебільшого вони вишиті були квітками. Те ж саме – у селах Домаморич, Довжанка. Популярними у 50-60-і роки були невеликі картинки, вишиті хрестиком із зображенням котиків у кошиках, діток серед квітів. Ці невеликі картинки-килимки натягувались на картон із петельки вішались на стіни.

Вишивальна культура народу надзвичайно багатогранна і цікава. Варто зберегти не лише вишиті взори на рушниках. сорочках, а й такі милі речі, як макатка. А ви як думаєте? Може, хто ще не встиг викинути на смітник. прийму, врятую)))

Ось такі макатки у мене ( з Тернопільщини) :