:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:замки України

Тернопільські стежки Тараса Шевченка. Зупинка друга- Вишнівець

IMG_8740

Як і обіцяла, розповідаю про нашу другу зупинку, яку ми зробили, подорожуючи тернопільськими стежками Тараса Шевченка. Ця зупинка – у невеликому містечку Вишнівець. Не буду заглиблюватись в історію, згадаю лишень деякі моменти. Перша писемна згадка про Вишнівець датується 1395 роком. У привілеях польського короля Владислава Варначика від 9 липня 1463 року знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові, який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. З 1494 року на декілька віків стає Вишнівець родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро – Байда Вишневецький, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550 р.), яка стала першим прототипом Запорізької Січі на Дніпровських порогах. На початку ХУШ століття останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Міхал Сервацій перебудував розорений родовий замок у пишний палац по типу французьких позаміських резиденцій. Інтер’єри палацу вражають сучасників своєю розкішністю. Після смерті Міхала Сервація у 1744 році маєток перейшов у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнешенків (Мнішеків). В 1846 році Вишнівець відвідав Т. Шевченко. За завданням Археографічної комісії поет їздив на Волинь та Поділля змальовувати історичні та археологічні пам"ятки. У вересні 1848 року в замку над Горинню побував відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який зупинився в князів Вишневецьких. Саме третій опублікований лист письменника до своєї коханої був написаний у Вишнівці. Невеличке відхиленя від статті: Якщо ви надаєте перевагу авіатранспорту і живете в Росії, ви можете знайти дешеві квитки з Екатеринбургу в Красноярск. Перші дослідження про перебування Тараса Григоровича Шевченка у Вишнівці почав відомий український поет і вчений Василь Щурат. У 1905 році він побував у містечку, де записав спогади 80-літнього Ф.М.Кружилки, які пізніше вмістив у книзі «З життя і творчості Т.Г.Шевченка». Там, зокрема, є такі рядки: «А за Шевченка чували? Бо він тут був… Як не малює, то щось пише. За щось таке його заарештували. Повідали, сам цар його боявся — його пісні. Я ще молодий був. То не раз балакав з ним…» Тут Шевченко почув про сумнозвісну «гру у шахи». Це була така собі «жорстока забаганка графів Мнішеків, котрі звеліли викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, який вигравав «фігуру», забирав її собі у власність. Не одній матері довелося тоді оплакувати сина, дівчині – нареченого, братові – сестру…» Розповідають, що, дізнавшись про такі витівки власника палацу, поет зірвався з місця, довго ходив, а потім співав українську народну пісню “Ой, горе тій чайці”. (Євген Дорош. Тарас Шевченко на Поділлі і Волині. Тернопіль, 2002). Кобзаря зацікавив палац і будівлі, які були на території палацу. І не лише своєю архітектурою, а й тим, що тут побувало багато відомих історичних осіб. Князі Вишневецькі у свій час зібрали бібліотеку, яка налічувала 15 тисяч книг. У замку була картинна галерея, у якій зберігалися полотна відомих художників Рембрандта, Гольбейна та інших. А на другому поверсі знаходився великий театральний зал із оздобленими ложами. До слова, цей зал зберігся і досі. Тут тепер зал місцевого будинку культури. Тарас Шевченко робив замальовки замку і призамкової церкви з півдня. На жаль, ці його роботи не збереглися. Про те, що у Вишнівці. зокрема у палаці перебував Великий Кобзар свідчить відкрита меморіальна дошка біля входу. У 1989 році було встановлено пам’ятник Шевченку на центральній площі селища. А ще до сьогодні у Вишнівецькому палацовому парку стоїть кам’яна лавка, де нібито сидів Кобзар. Ми із задоволенням теж на ній посиділи. Хто зна , може, після цього когось навідає поетична муза.

Читати далі


Співець Кременеччини

IMG_9249

Зовсім недавно я розповідала вам, дорогі мої читачі про подорож до Кременця і обіцяла, що далі буде наступна наша зупинка у Вишнівці. Але так сталось. що у Кременці ми трішки затримаємося. Справа в тому, що я хочу запросити вас на чудову виставку, яка 3 червня відкрилась у Обласному художньому музеї файного міста Тернополя. Тут оселились 75 картин співця Кременеччини  Богдана Романюка. "Богдан Романюк. 75 років – 75 картин" – так називається ця неймовірно прекрасна виставка. Якщо ви зайдете до зали музею, вам не захочеться звідти йти, адже ви поринете у атмосферу старовинного Кременця. А Кременець – це прекрасне місто, де кожен камінчик дихає історією, де живуть талановиті роботящі, прекрасні люди.

Читати далі


Цей позитивний Львів

Якісь неповних три години – і потяг Тернопіль- Львів вихлюпнув на перон Підзамче натовп пасажирів, серед яких і мене разом із Аллою. Львів зустрів нас сонечком, а не дощем, про який віщували сайти синоптиків. На щастя, їхні прогнози виявились неправдивими. Ура! Парасолька, яку я завбачливо вкинула в сумку, не знадобиться. Сьогодні нам треба  потрапити на виставку «Етно-лялька 2014», яка розмістилась у Палаці мистецтв, щоб забрати свої ляльки. Часу було вдосталь, аби в черговий раз насолодитись містом Лева, адже потяг на Тернопіль аж о шістнадцятій тридцять. Так що, Львове, приймай нас у свої теплі кавовво-духмяні обійми! Вже вкотре у Львові, а кожного разу як вперше! Сьогодні ми на пару дружно задирали голови, щоб роздивлятись ліпнину на будівлях.  Щоразу, приїжджаючи на Підзамче, не раз ходила вулицею Б. Хмельницького, а не помічала, що на одному з будинків лев’ячу голову  обіймають два чудових амурчики!

Читати далі


Поки ще свіженькі спогади… Хмільник. Палац І. Кісідо

2h

В ніч з суботи на неділю повернулась із славного міста – курорту Хмільник. Вам знайоме це містечко на Поділлі? Чудове! Відвідую його вже впродовж десяти років з невеличкими паузами. Тож бачу, як воно змінюється. У Хмільнику буяє золота осінь, цвітуть чорнобривці, айстри, майори. У центрі міста з’явився новий пам’ятник – Матері.

Читати далі


Неначе справді рай…

img_1025

Якщо десь є рай на землі, то це на Бережанщині. Недарма це місце колись давно назвали Рай. Село з такою назвою знаходиться у мальовничій місцевості поблизу Бережан. Половину його займає величезний парк, у центрі якого стоїть давній маєток.Кажуть. що колись цю панську садибу з Бережанами з’єднувала липова алея завдовжки два кілометри.
Читати далі


Подорож до міста мого дитинства – Бережани

img_0937

Бережанщина – це подільська Швейцарія. Це земля, вкрита лісами, ярами, мальовничими узгір’ями. Річка з красивою назвою Золота Липа в’ється серед заквітчаних лук, ярами, через місто, вилискує на сонці сріблястими хвильками…
Читати далі


Подорожуємо по рідному краю. Микулинці -Теребовля. Зупинка друга

Коротенька зупинка у лісі , і ми прямуємо до – давньоруського міста, перша згадка про яке датується 1097 роком. Княже місто Теребовля.. Якщо ви подорожуєте Західною Україною. обов’язково завітайте до цього чудового містечка.
Читати далі


Подорожуємо по рідному краю. Микулинці -Теребовля. Зупинка перша

IMG_0878 - копия

Мої п'ятикласники не могли дочекатись цієї подорожі за межі рідного міста. Це перша наша велика прогулянка . Маршрут Микулинці _ Теребовля. Можна було б і подалі поїхати, наприклад, у Львів, Чернівці. і навіть у київ. Але гадаю . що якщо ти живеш на Тернопіллі, то просто зобов'язаний знати свій рідний край, його історію, культуру, природні пам'ятки.

Читати далі


Сторінки:12