:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:файне місто Тернопіль

… Ой зов’ю вінки, да на всі святки, ой на всі святки, на всі празники, та рано, рано – на всі празники…

IMG_3761

Так співали дівчата на Купальські свята. плетучи вінки. Як тільки – но розвидниться й дівчата вмиються водяною росою та тирлич-зіллям, усі гуртом йшли до лісу та в поле збирати квіти для вінків. Коли ж віночки вже сплетені, зілля, яке залишалося, кидали у воду або розтрушували, співаючи:
Читати далі


Писанкова зустріч у “Палітрі тепла”

IMG_2787

«Палітра тепла» – це особливе місце у файному місті Тернопіль. тут тепло завжди – чи за вікном буде хурделиця. чи осінні дощі. чи немилосердно палаюче  сонце спекотного літа. Тут просто тепло, просто дуже-дуже затишно. А це тепло, постійна константа – від господарів мистецької оселі Оксани та Олександра Чмиленків, від майстрів, які населили прекрасними витворами своїх золотих рук, від гостей, які приходять сюди помилуватись справжньою красою, поділитись своїми секретами. мріями. думками. Звідси не хочеться йти, тут хочеться залишитися. Бо тут – тепло…
Читати далі


Недільна кава на Території мистецтва

IMG_2777

Сьогодні перша недільна кава на Території мистецтва. місце зустрічі змінити не можна. Наш Франко би не пробачив зради. Тож як тільки ранкове сонечко засяло на файним містом, на майданчик до Каменяра прийшли майстри народного мистецтва. Сьогодні зібрались не всі. Мабуть, не зовсім повірили у щирість сонечка, у те, що – ура! – справжня весна, із співом пташок, набубнявілими бруньками, молоденькою травичкою передвеликодніми клопотами.
Читати далі


Як у «Берегині» самчиківський розпис робили

IMG_0337

Є у Старокостянтинівському районі Хмельницької області село Са́мчики, через яке протікає річка Случ. Село невелике. Таких багато в Україні. Чим же приваблює воно? З 1990 р.  садибу Самчики визнано музеєм. З 1997 р. його офіційна назва — «Державний історико-культурний заповідник «Самчики»». А славляться Самчики своїми майстрами –художниками. Усім відомий петриківський розпис, а от про самчиківський мало хто знає.

Читати далі


Крутись, гончарне колесо, крутись

Крутиться гончарне колесо, немов колесо машини часу. Сидить гончар за кругом, натискує педаль і підганяє колесо. Так було сто тисяч років тому. Так само відбувається і зараз, у вік комп’ютерів, електромобілів та інших досягнень науково-технічного прогресу. Час іде, а гончарне ремесло – вічне. Як вічна пісня тиха гончарного круга, осяяного сонячними променями у вікні. Якесь умиротворення настає в душі, коли спостерігаєш за роботою Майстра, коли з шматка сірої, такої зовсім непривабливої на вигляд, глини народжується чи то витончений глечик, чи горщик, чи веселий куманець…
Читати далі


Картинки з вернісажу

IMG_1546

Сьогодні у Тернопільському обласному художньому музеї – вернісаж художників – аматорів, учасників обласного конкурсу творів образотворчого мистецтва. Для мешканців і гостей файного міста – це ще одна чудова нагода поспілкуватися із прекрасним.Вернісаж відкрив директор музею Ігор Дуда. Враження від виставки просто неймовірно чудові . Серед учасників і зовсім молоді , такі як Андрій Пістун і студентка інституту мистецтв ТНПУ ім. В. Гнатюка Тетяна Байдак. Андрій представив на конкурс дві роботи "Безликий" І "Богиня іллюзій", Тетяна – три різнопланові акварельні роботи :"Натюрморт", "Осінь", філософсьий портрет "Життя". Тетяна навчається на другому курсі.. Андрій не має спеціальної освіти, вчиться художньої майстерності у тернопільського художника М. Кафтана, у художника, який малює настрій. На виставці три великі його полотна зустрічають відвідувачів широко розкритими оченятами дівчинки, в яких застигла сльоза, розпростертими руками-крилами мужнього захисника Вітчизни з тих героїв, що не вмирають, полум'ям свічі воєнного натюрморта з атрибутами війни. Учень М. Кафтана Андрій малює плоди своєї уяви і фантазії. Такими є роботи, з якими він взяв участь у конкурсі. А ще – любить писати пейзажі. Ну і, звісно, вразили колоритом, якоюсь променистою сонячністю ( слово вигадал таке!) картини Тетяни Бальбус, саме вона стала переможницею конкурсу.  

Читати далі


Відкриття пам’ятника юному герою визвольних змагань

IMG_8829

Сьогодні у файному місті Тернопіль відкрили пам'ятник юному герою визвольних змагань українського народу Славкові Луцишину. Він народився 22 травня 1908 року у с. Загребелля під Тернополем на колишній вулиці Болотній (тепер – Чумацькій). Загребелля давно злилося із містом. Пам'ятаю, як ми приїхали із Чернігівщини у Тернопіль і оселились у татових друзів "на Загребеллі". Назви вулиці вже й не пам'ятаю, але так і говорили, що живемо на Загребеллі. І оце прожила 45 років у Тернополі, а лише тепер вперше почула про маленького героя. Якось аж не по собі – соромно, образливо, що ми так погано знаємо свою історію, своїх героїв. Слава Богу, що є люди, які хоч тепер відшукали, повернули із забуття нове ім'я. Це надзвичайно важливо для усіх нас, для наших дітей, онуків, майбутніх поколінь. Ініціаторами встановлення пам’ятника Славкові Луцишину є група тернополян, яку очолює історик Сергій Ткачов. Активно долучилися до встановлення цього пам’ятника і активісти громадської організації “Міщанське братство”. Автор скульптури – Дмитро Пилип'як. "Увінчує скульптуру – птах – галка. Галки – птаха, яка була гербом с Галичини. Славко був галичанином, він відстоював свою землю," – розповів автор.

Читати далі


Карамельний рай у файному місті

IMG_5191

А у нас в квартирі – газ, а у вас?

А у нас сьогодні кішка родила вчора кошенят, а у вас?..

А у нас…

А у нас, скажуть львів'яни, є Майстерня Шоколаду, є Майстерня Карамелі. А у вас, тернопляни, що таке особливе є?

Читати далі


День лялькаря у бібліотеці-музеї

IMG_4697

21 березня у світі відзначався Міжнародний День лялькаря.
Багатьом відомо, що відзначати у всьому світі Міжнародний день лялькаря запропонував відомий діяч лялькового театру Джівад Золфагаріхо з Ірану.
Читати далі


Глянь, моя дитино, через Україну, через нашу хату вже качки летять…

IMG_4256

IMG_4261

Мимоволі згадалась ця гарна стара пісня, коли минулої середи йшли з онуком через рідний парк Топільче. Була чудова післяобідня пора У неймовірно блакитному небі ніби розпластав крила велетенський білий птах ( схожий на лебедя – підмітив Артемко). Але вже  десь за якусь часину почало сутеніти, і небесное шатро зарожевіло.

Читати далі


Сторінки:1234