:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:діти

Нитяна фея Надія

IMG_0820

Літо, якого так завжди чекаєш, добігає кінця. Іноді здається, що воно, літо, тебе дістало цією спекою, яка просто переслідує (нема де від неї сховатись), новинами, (крім них, здається, нічого у ящику не дивишся). І все ж шукаєш хоч трохи позитиву серед цієї невідомості, війни, сліз, горя. Якось так влаштована людина, якось так Бог, напевно , дає, що війна війною, а люди закохуються, народжують дітей, діти граються. І завжди надіються, вірять, що все так не буде, що все ж прийде цей довгожданий мир. Отак і я щодня живу з думкою, що все це має скінчитись. І з цими думками-молитвами мотаю свої ляльки. Маленькі мої лялечки десь там з бійцями на передовій. Хочеться вірити, що вони вбережуть когось від кулі. Так народилась і ця лялька Надія. Зодягнула її у зелену сукенку. А знаєте чому? Тому що зелений колір символiзує пробудження природи, вiчне життя, молодi сили, рiст i розвиток. Крім цього він утворюються із наших рідних серцю кольорів – жовтого і блакитного. Жовтий – є відображення свободи і щастя, колір досягнення поставленої мети. Як і голубий, синій колір , символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.

Читати далі


Летіть, метелики, летіть

IMG_0776

У Літній дитячій школі "Дивосвіт", незважаючи на похмурий день із дощем,  весело! І навіть літають метелики. Хоча , як відомо усім, метелики дощу не люблять. А у "Дивосвіті" літають у будь-яку погоду! Тому що це метелики-витинанки. Ой. нелегка ця творча праця для дітлахів – витинання. Більшість з них роблять це вперше. Ну, намалювати  візерунки на крилах – тут фантазії майже всім вистачає. А от витинати ці фантазіі… Ще й  ножиці вередливі ніяк не хочуть акуратно різати,  а клей ліпиться сам туди, куди йому не слід ліпитися!  Але все буває колись уперше. І все ж метелики вийшли чудові!  Усі, без винятку! Може кожен пишатися своєю першою витинанкою! А там, дивись, сподобається, і хтось стане відомим майстром і не тільки на Тернопільщині. Тільки потренуватись треба.

Читати далі


Лялечки з дитинства

IMG_0715

Якось гуляла із внуком біля педуніверситету.. Спека була неймовірна.  Хоч би який маленький подих вітерця! Малий катався на велосипеді. Посиділа на лавочці навпроти цетрального корпусу, поспостерігала за молодими матусями із малечею, за голубами, лінивими від спекиі спраги і вирішила трішки пройтися у тіні скверику.  Добре, що є такий і недалеко від дому.  Люблю тут бродити і частенько фотографую саме тут.  Так було і цього разу. Згадалось дитинство, а точніше лялечки, які ми робили у дитинстві із квіток. Вирішила згадати… Ось такі вийшли панянки. 

Читати далі


“Дивосвіт”- для бійців

IMG_0661

Вчора ми з учнями Літньої школи "Дивосвіт" знову робили подарунки для бійців. Це стало вже для дітей потребою, адже вони чітко усвідомили, що їхні нехитрі витвори додають сил захисникам, наближають перемогу. Це стало потребою для мене. Я не можу не йти до дітей і не вчити, допомагати робити ці подаруночки. Цього разу даруємо бійцям наші серця – у кожній листівочці – по два, у кольорах рідного прапора, у кольорах Батьківщини. Одне серце – солдатське, друге – дитяче. Вони поряд… "Я люблю Україну!" –  ці слова разом із словами вдячності. побажаннями захисникам на кожній листівці. І ще – квітка, метелики, зелена трава – таким в уяві дітей є мир, такою вони мріють бачити свою Україну.

Читати далі


Ангелики для захисників

IMG_0490

Минув другий тижень безкоштовних курсів англійської мови в бібліотеці-музеї національної іграшки №5 для дітей, які проводять волонтери з Канади: Тарас Малюжинський і його помічниця Наталія Совінська.

Крім занять з англійської мови, діти мають змогу відвідати майстер- класи. Так на минулому тижні вони навчились робити ляльки мотанки під керівництвом тернопільської майстрині, моєї колеги Алли Шухевич. Ляльки- обереги були передані бійцям в зону АТО.

Читати далі


Жовто-блакитні голуб’ята для бійців від дітлахів з “Дивосвіту”

IMG_0406

Після невеликої перерви повернулась у Літню дитячу школу «Дивосвіт». Сьогодні вирішили пооригамити ( тут довелось трошки про мистецтво оригамі дітлахам розповісти. бо, виявляється. не всі знають). Спинилась на голубах. Чому саме на голубах?

Читати далі


Суцільні релакси

IMG_9994

День видався дощовим. Десь під обід лило,  як з відра. Але… На 14. 30 маю два майстер-класи із витинанки  у літній школі "Дивосвіт", на 18. 00 треба після цього встигнути у "Smart center". ( теж на МК). Тож збираю свої пожитки, хапаю парасолю в одну руку, Артемчика –  в другу, пакет і сумку – в третю…. ой, збилась – в зуби,  і –  вперед! До релаксів! Щоправда – через ринок, бо не знаю, чи вистачить шнура для ляльок. Дощик – дощисько і не збирається вщухати, так що ми встигаємо добряче намокнути , незважаючи на те, що під парасолею ,  до Літньої школи від ринку є добрячий шмат дороги  пиляти. Але тішить те, що там на нас чекають вдячні дітлахи, які, здається, ніколи не втомлюються.

Читати далі



Тернопільські стежки Тараса Шевченка. Зупинка друга- Вишнівець

IMG_8740

Як і обіцяла, розповідаю про нашу другу зупинку, яку ми зробили, подорожуючи тернопільськими стежками Тараса Шевченка. Ця зупинка – у невеликому містечку Вишнівець. Не буду заглиблюватись в історію, згадаю лишень деякі моменти. Перша писемна згадка про Вишнівець датується 1395 роком. У привілеях польського короля Владислава Варначика від 9 липня 1463 року знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові, який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. З 1494 року на декілька віків стає Вишнівець родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро – Байда Вишневецький, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550 р.), яка стала першим прототипом Запорізької Січі на Дніпровських порогах. На початку ХУШ століття останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Міхал Сервацій перебудував розорений родовий замок у пишний палац по типу французьких позаміських резиденцій. Інтер’єри палацу вражають сучасників своєю розкішністю. Після смерті Міхала Сервація у 1744 році маєток перейшов у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнешенків (Мнішеків). В 1846 році Вишнівець відвідав Т. Шевченко. За завданням Археографічної комісії поет їздив на Волинь та Поділля змальовувати історичні та археологічні пам"ятки. У вересні 1848 року в замку над Горинню побував відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який зупинився в князів Вишневецьких. Саме третій опублікований лист письменника до своєї коханої був написаний у Вишнівці. Перші дослідження про перебування Тараса Григоровича Шевченка у Вишнівці почав відомий український поет і вчений Василь Щурат. У 1905 році він побував у містечку, де записав спогади 80-літнього Ф.М.Кружилки, які пізніше вмістив у книзі «З життя і творчості Т.Г.Шевченка». Там, зокрема, є такі рядки: «А за Шевченка чували? Бо він тут був… Як не малює, то щось пише. За щось таке його заарештували. Повідали, сам цар його боявся — його пісні. Я ще молодий був. То не раз балакав з ним…» Тут Шевченко почув про сумнозвісну «гру у шахи». Це була така собі «жорстока забаганка графів Мнішеків, котрі звеліли викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, який вигравав «фігуру», забирав її собі у власність. Не одній матері довелося тоді оплакувати сина, дівчині – нареченого, братові – сестру…» Розповідають, що, дізнавшись про такі витівки власника палацу, поет зірвався з місця, довго ходив, а потім співав українську народну пісню “Ой, горе тій чайці”. (Євген Дорош. Тарас Шевченко на Поділлі і Волині. Тернопіль, 2002). Кобзаря зацікавив палац і будівлі, які були на території палацу. І не лише своєю архітектурою, а й тим, що тут побувало багато відомих історичних осіб. Князі Вишневецькі у свій час зібрали бібліотеку, яка налічувала 15 тисяч книг. У замку була картинна галерея, у якій зберігалися полотна відомих художників Рембрандта, Гольбейна та інших. А на другому поверсі знаходився великий театральний зал із оздобленими ложами. До слова, цей зал зберігся і досі. Тут тепер зал місцевого будинку культури. Тарас Шевченко робив замальовки замку і призамкової церкви з півдня. На жаль, ці його роботи не збереглися. Про те, що у Вишнівці. зокрема у палаці перебував Великий Кобзар свідчить відкрита меморіальна дошка біля входу. У 1989 році було встановлено пам’ятник Шевченку на центральній площі селища. А ще до сьогодні у Вишнівецькому палацовому парку стоїть кам’яна лавка, де нібито сидів Кобзар. Ми із задоволенням теж на ній посиділи. Хто зна , може, після цього когось навідає поетична муза.

Читати далі



Сторінки:123456