:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:діти

Тернопільські стежки Тараса Шевченка. Зупинка друга- Вишнівець

IMG_8740

Як і обіцяла, розповідаю про нашу другу зупинку, яку ми зробили, подорожуючи тернопільськими стежками Тараса Шевченка. Ця зупинка – у невеликому містечку Вишнівець. Не буду заглиблюватись в історію, згадаю лишень деякі моменти. Перша писемна згадка про Вишнівець датується 1395 роком. У привілеях польського короля Владислава Варначика від 9 липня 1463 року знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові, який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. З 1494 року на декілька віків стає Вишнівець родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро – Байда Вишневецький, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550 р.), яка стала першим прототипом Запорізької Січі на Дніпровських порогах. На початку ХУШ століття останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Міхал Сервацій перебудував розорений родовий замок у пишний палац по типу французьких позаміських резиденцій. Інтер’єри палацу вражають сучасників своєю розкішністю. Після смерті Міхала Сервація у 1744 році маєток перейшов у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнешенків (Мнішеків). В 1846 році Вишнівець відвідав Т. Шевченко. За завданням Археографічної комісії поет їздив на Волинь та Поділля змальовувати історичні та археологічні пам"ятки. У вересні 1848 року в замку над Горинню побував відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який зупинився в князів Вишневецьких. Саме третій опублікований лист письменника до своєї коханої був написаний у Вишнівці. Невеличке відхиленя від статті: Якщо ви надаєте перевагу авіатранспорту і живете в Росії, ви можете знайти дешеві квитки з Екатеринбургу в Красноярск. Перші дослідження про перебування Тараса Григоровича Шевченка у Вишнівці почав відомий український поет і вчений Василь Щурат. У 1905 році він побував у містечку, де записав спогади 80-літнього Ф.М.Кружилки, які пізніше вмістив у книзі «З життя і творчості Т.Г.Шевченка». Там, зокрема, є такі рядки: «А за Шевченка чували? Бо він тут був… Як не малює, то щось пише. За щось таке його заарештували. Повідали, сам цар його боявся — його пісні. Я ще молодий був. То не раз балакав з ним…» Тут Шевченко почув про сумнозвісну «гру у шахи». Це була така собі «жорстока забаганка графів Мнішеків, котрі звеліли викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, який вигравав «фігуру», забирав її собі у власність. Не одній матері довелося тоді оплакувати сина, дівчині – нареченого, братові – сестру…» Розповідають, що, дізнавшись про такі витівки власника палацу, поет зірвався з місця, довго ходив, а потім співав українську народну пісню “Ой, горе тій чайці”. (Євген Дорош. Тарас Шевченко на Поділлі і Волині. Тернопіль, 2002). Кобзаря зацікавив палац і будівлі, які були на території палацу. І не лише своєю архітектурою, а й тим, що тут побувало багато відомих історичних осіб. Князі Вишневецькі у свій час зібрали бібліотеку, яка налічувала 15 тисяч книг. У замку була картинна галерея, у якій зберігалися полотна відомих художників Рембрандта, Гольбейна та інших. А на другому поверсі знаходився великий театральний зал із оздобленими ложами. До слова, цей зал зберігся і досі. Тут тепер зал місцевого будинку культури. Тарас Шевченко робив замальовки замку і призамкової церкви з півдня. На жаль, ці його роботи не збереглися. Про те, що у Вишнівці. зокрема у палаці перебував Великий Кобзар свідчить відкрита меморіальна дошка біля входу. У 1989 році було встановлено пам’ятник Шевченку на центральній площі селища. А ще до сьогодні у Вишнівецькому палацовому парку стоїть кам’яна лавка, де нібито сидів Кобзар. Ми із задоволенням теж на ній посиділи. Хто зна , може, після цього когось навідає поетична муза.

Читати далі



Великодні листівки із серветковими курочками

21

До Великодня – один день. Впевнена, що ви уже приготували подарунки своїм близьким, друзям. Я – теж. Вчора з Артемчиком робили Великодні листівки, сьогодні сама ще наздоганяла. Так що викладаю маленький фото-майстер-клас листівочок із курочкою. Вона має пряме відношення до пасхальних писанок, крашанок.
Читати далі


Передвеликоднє з гірчинкою

11квітня 2014 року в Українському Домі «Перемога», що у файному місті Тернополя відбувся пречудовий передвеликодній фестиваль дитячих робіт. Господарями фестивалю були юні таланти та їх наставники із Тернопільського ЦДЮТ, адже їхніх робіт було найбільше і саме з їхньої ініціативи був проведений цей фестиваль. Чомусь загальноосвітні школи міста якось дуже неохоче взяли участь у фестивалі, хоча організатори свята розіслали запрошення у школи міста. Намагаюсь зрозуміти, чому. Здавалось, діти і їх керівники мали би дуже бажати, аби якомога більше людей дізнались про них. Насправді всього кілька шкіл взяли участь. Що у інших закладах талантів мало із золотими руками, чи вмілих талановитих наставників?

Читати далі


Кольорові зайці

IMG_7332

На лісовій галявинці у затишному закутку серед запашних трав і різнобарвних квітів примостилась чепурна хатинка. Ще минулої осені у ній поселилось молоде заяче подружжя. Навесні на світ народились однаковісінькі пухнастики – чотири донечки і синочок. Усі як один були сіренькі, без жодної плямочки, ну як крапельки води. Матуся Зайчиха і Татко Заєць натішитись не могли – такі в них діточки, ну найкращі у світі. Хлопчикові- зайченяті ім’я вигадали одразу ( він же один) – Вуханчик. А от з дівчатками було важче. Ну не мають зайці іменослова. Але зрештою, і дівчатка отримали гарні імена: Лапонька, Зая, Вуханя, Хрумка. Не думай, що ці імена просто так далися…
Читати далі


До нових зустрічей, фестиваль!

IMG_7446

От і завершився перший ( і дуже сподіваюсь на те, що не останній) Тернопільський Фестиваль іграшки. Для нашого файного міста це справді грандіозна подія. Адже стільки чарівних гостей (понад сто п’ятдесят) у нас нараз ще небуло. І Попелюшка, і Дід з Бабою та Курочкою Рябою, гномики і ведмедики, мотанки, солом’яна конячка, Кіт Базиліо з подругою Лисицею Алісою, героїні Кобзаревих поезій – це далеко неповний перелік творінь майстринь з Севастополя і Кривого Рогу, Хмільника і Дніпродзержинська, Полnави і Кременця, Легедзина на Черкащині та Ікви на Кременеччині, з Тернополя і Львова, з Києва і Луганська. Вся Україна фестивалила у Тернополі!
Читати далі


Намалюю пісню

IMG_4681

Ви гадаєте, що пісні лише співають?  Помиляєтесь! Юні художники із ЗОШ №19 м. Тернополя доведуть вам, що пісню можна і намалювати. Ні. вони вже довели. Як я уже згадувала, 21-22 листопада у цій школі відбувся традиційний пісенний фестиваль"Як у нас на Україні".  Так от цього разу пісні не лише співали. Понад сто малюнків намалювали дітлахи. Коли їм запропонували намалювати українську пісню, дехто здивувався:"Як це можна пісню намалювати?" А таки намалювали! І що цікаво – найбільше малюнків було до пісні "Несе Галя воду", на другому -"Два дубки". Ну, мабуть малювати два дубки було найлегше. Звісно, знання українських пісень  не обмежується лише цими двома.Напевно, діти просили і мам, і бабусь підказати їм, наспівати пісень. Та як би там не було, дитячі малюнки – це завжди свято, це їхнє особливе світосприйняття. 

Читати далі


Як у нас на Україні…Вісті з пісенного фестивалю

IMG_4795

21-22 листопада у Тернопільській ЗОШ №19 вже вчетверте відбулось велике традиційне пісенне свято-Благодійний шкільний фестиваль української пісні «Як у нас на Україні». У рамках фестивалю вперше відбулась виставка дитячих малюнків «Намалюю пісню». Для виставки було відібрано понад сто малюнків. До слова, виявилось, що найпопулярнішою народною піснею у дітей є «Несе Галя воду».
Читати далі



Миколай, Миколай, подарунки роздавай!

Юля, Віка, Юля, Софія, Юля - копия

Завтра – празник Святого Миколая.Велике вшанування. яким св. Миколай втішається довгі сторіччя між християнами обох обрядів, є свідченням його надзвичайної святості та небесної слави. Св. Бонавентура так писав про нього: “Миколай, вибраний вже в лоні своєї матері, святий з дитинства, був славою юнаків, честю старців, похвалою священників, сонячним блиском єпископів. Слава про його чуда розійшлася по всій землі.”
Читати далі


Сторінки:12345