Гарної днини, доргогі мої читачі!

15 лютого (2 лютого за старим стилем )християнський світ відзначає  свято Стрітення Господнє – свято на честь принесення Дівою Марією немовляти Ісуса Христа в  Єрусалимський храм на 40-й день після його народження й стрічення старця Симеона з Божим дитям. Цікаво, що це свято припасоване церквою до дохристиянського народного свята Громниці. У Західній Україні воно донині називається Громничою (Весняною) Богородицею. Вважалося , що в цей день зустрічаються  і змагаються зима з літом, – "в цей день лютий до березня  приїхав". В цей день освячується вода, яка так само цілюща, як і йорданська. Стріченською водою кропили худобу і давали пити її – "щоб не хворіла". Бджолярі берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну "першу" неділю – першу на молодику (молодому місяцю).    У давні часи, як чумак виходив у дорогу. господар давав йому хліб, сіль і кропив  стрітенською водою волів. воза і самого чумака, примовляючи :"Боже тобі поможи!"   Додому приносять освячену велику стрітенську свічку , яка оберігає від грому і страху – "щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив!" Із Стрітенням пов'язано багато народних прикмет. Якщо, наприклад " півень на Стрітення нап'ється води на порозі, то на Явдохи віл напасеться на дорозі""  (Святої Євдокії, що припадає на 1/14 березня; з давніх давен не лише перший день весни, але й нового року, який колись починався навесні),  "коли на Стрітення холодно, то вже скоро весна", " коли на Стрітення нап'ється гуска з сліду води, набереться господар біди".  Якщо ж у цей день тиха і ясна погода, то чекай доброго урожаю, роїння бджіл.  Вітер віщував пізню весну. Іноді думаю, які ж то спостережливі були наші пращури. Не було ж тобі ніякого Синоптика , інтернету. Сиди, роби,та й запам'ятовуй, що цього року  і як, –  може, на другий рік згодиться. А ще ворожили, виставляючи тарілку із зерном на ніч у двір, -"якщо ранком роса – на врожай, нема роси – погана ознака".

Для тих, хто цікавиться  народними прикметами, приказками та прислів'ями –  ось така підбірка.

Отож , про Громницю – народне свято дохристиянських часів.

Громниця – скидай рукавиці.

Як на громниці нап'ється півень водиці, то на Юрія напасеться кінь травиці.

На громниці маєш зими половицю.

На громницю медвідь буду свою або руйнує, або наново будує.

Як на громницю мороз, то медвідь вже бурить свою буду, а як тепло, то її поправляє.

Як на громницю в лютім день ясний, то буде льон прекрасний.

Якщо на громницю з дахів тече, то зима ще довго ся проволоче.

Про Стрітення :

На Стрітення з криниці півень нап'ється водиці.

Як на Стрітення падає з стріхи, не найдеться з літа потіхи.

На Стрітення зима з літом стрічаються.

На Стрітення  обертається птиця до гнізда, хлібороб до плуга.

За народним віруванням літо зустрічається  із зимою двічі на рік: на Стрітення та в день Святої Анни (3 грудня). Навесні Зима – стара баба. а Літо – молода дівчина.

Старий дід Мороз веде Зиму попід руки. Вона зігнулася, трясеться, ледве пересуває ноги. Кожух на ній полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші дірки прогризли, а з тих дір сиве-сиве волосся стирчить. Несе Зима в руках старий надщерблений горщик з льодом, а через плече у неї – порожня торба.

Назустріч їй – красуня. Це Літо. На голові вінок із квітів ніжних, літніх, барвистих. Зодягнена у сорочку, квітами мережану та зеленою плахтою обгорнена. Весела, вродлива, щаслива.  У руках у красуні серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці…  Зустрілись. І зайшла між ними суперечка – кому йти, а кому вертатись?  Зима сердиться, не хоче здаватись, не хоче поступитись. Але хіба стане сил проти молодості? …Як  би Зима не хвицалась, не противилась, а як Літо посміхнеться, то сонечко засяє, свіжий вітерець повіє, земля прокинеться од сну…

Гарного дня усім! Хай переможе Літо Зиму  і ваших душах воскерсне весна!