Свою нову лялечку я назвала Волиняночкою і одягнула у стрій, який носили на Волині. Вишивки Рівненської та Волинської областей в основному нескладні за своїми орнаментами, стримані. В переважній більшості основними елементами ромби, восьмиуктні зірки, ламані лінії тощо.
Читати далі
Людина, байдужа до рідної мови, -дикун. Ці слова належать Костянтину Григоровичу Паустовському, видатному російському письменнику, прямому нащадкові гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії. Прадід його Григорій Паустовський після зруйнування Січі отримав дворянство. Сам Костянтин Паустовський хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він українець (малорос),але серед його предків є поляки, росіяни і турки .
А як ми, українці, самі ставимось до своєї рідної мови?
Читати далі
Рожаниці — давньоукраїнські першобогині родючості, небесні “Господині Світу”, покровительки роду, сім’ї, домашнього вогнища. Богині від яких пішов увесь світ, українці-русичі традиційно вважали Матір Богів Ладу і Лелю – її прояв, втілений у космічній воді. Лада є жіночим проявленням Всевишнього Бога. Саме Лада народила, а Сварог викував (організував) увесь Всесвіт.
Читати далі
Сьогодні побувала в селі мого дитинства. Не сама, а з онучком. Він ще тут ніколи не був, тому дістав немало вражень. А тим більше, що було з ким погратись – сільські хлопчаки відрізняються від тих, що ростуть на асфальті.
Для мене ця поїздка була черговою подорожжю у дитинство.
Читати далі
У Карпати варто їхати навіть лише , щоб просто милуватись краєвидами -горами, небом, полонинами і дихати на повні груди повітрям, наповненим духмяними пахощами трав, квітів
Читати далі
Була неділя. Назустріч нам зустрічались микуличани, котрі вже повертались із церкви. Майже усі – від маленьких дітлахів до поважних бабусь – у вишиванках. Я віталась як годиться “Слава Ісусу Христу!” і просила дозволу зробити світлину. І ніхто не відмовив. Навпаки – усміхались і радо позували, щоправда дехто трохи знітившись
Читати далі
Ще тиждень – і відпустка закінчується… Тож, не гаючи часу, уже вкотре ми подались у Карпати. Тим більше, що синоптики на вихідні обіцяють сонячну гарну погоду. Ми – це я, чоловік і шестирічний онук. Довго не роздумували, куди їхати. Ну, звичайно, зупинимось у Микуличині. Тим паче, що стежка туди давно протоптана, і живуть там гостинні, привітні люди.
Читати далі
На долині туман,
На долині туман упав.
Мак червоний в росі,
Мак червоний в росі скупав.
По стежині дівча,
По стежині дівча ішло.
Тепле літо в очах,
Тепле літо в очах цвіло…
В. Діденко.
Так описав цю квітку у своїй поезії український поет. А ми не можемо уявити собі наших ланів без цієї ніжної, з шовковими червоними пелюстками квітки. Кажуть, що бур’ян, але дарма, -красивий.
Читати далі
Обожнюю маленькі тематичні музеї. Ось надибала у Львові цими вихідними ще один – Музей скла. Виявляється йому вже 6 років (відкрили на честь 750-річчя Львова), а я ще його для себе була не відкрила. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Найцікавіше те, що знаходиться він на моїй улюбленій Площі Ринок. Я, напевне. сотні разів коло нього була і не зауважила. Але так мало бути.
Читати далі
Які асоціації викликають у вас такі слова: кава, шоколад, оперний театр, Площа-ринок, вернісаж? У мене одну -єдину – Львів. Я закохана у своє рідне місто – Тернопіль. Але я хочу зізнатися у любові Львову. Львів – це казка.
Читати далі
22 Сер, 2012 |
