У Карпатах бували незліченну кількість разів. Але, як виявилось, вони безмежні! Про Ворохту знала ще із шкільних років, і про трамплін чула. А побувати якось там не довелося. Хоча і знаходиться це смт за якісь там 45 хвилин автівкою, а від Татарова, де ми зупинились цього літа, взагалі за 15 хвилин (трохи більше як вісім кілометрів трасою).
Тож з самого ранку 24 серпня ( до слова, ми вже вдруге на день незалежності у Карпатах.
Читати далі
Сьогодні моя розповідь про місце, де відбувався пленер. Як я уже згадувала, події були у с. Уогиняй, що недалеко від невеликого міста Купішкіс. Назва села у перекладі на українську мову означає «ягідне». Тут у мальовничій місцинці розташувався Музей Адамо Петраускаса.
На час пленеру в одному з дерев’яних будиночків розмістилися учасники творчого зібрання.
Адамо Петраускас був засновником музею.
Читати далі
З 16 по 21 липня у живописному литовському селі Уогиняй (поблизу Купішкіса), що в перекладі на українську означає «ягідне», в музеї Адамо Петрауско проходив І Міжнародний пленер з витинанки «Karpiniota praetis».
Мені пощастило бути запрошеною на цей захід у якості учасників разом із майстрами витинанки із Білорусі, Польщі. Литви. Польщу представляла Анна Вальчак, я – Україну. А з Білорусі були Наталія Червонцева, Єлизавета Червонцева, Констанція-Вікторія Герасименко, Ольга Наливайко. Решта – 22 майстрині витинанки – з різних куточків Литви. Ми приїхали на запрошення центру народного мистецтва Купішкіського району «Zidinys», яким керує Віргінія Юревічене. Ми провели у Литві шість чудових, насичених днів компанії привітних, щирих, відкритих, талановитих людей. Розповісти за один раз про все – це не розповісти нічого. Тому розповідатиму про свої враження порціями. Почну з того, за чим ми сюди приїхали – із самого пленеру.
Читати далі
Гадаю, що кожному знайоме так слово як «силует». Це одноколірне зображення постаті чи якогось предмету, окреслене контуром. Вважають, що силует зародився у Китаї. Силуети малювали чорною тушшю, олійними фарбами. У Європі силует називали «китайська тінь».
Читати далі
Все ближче до завершення нашої подорожі. І от ми у одному з найстаріших міст України Володимир-Волинському Його і нині називають княжим. Про Володимир-Волинський вперше згадано у «Повісті минулих літ» у 988 році. Тоді місто було передане київським князем Володимиром Святославичем в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду.Місто назвали на честь князя київського Володимира Великого.
Читати далі
От ми і дісталися Колодяжного. Погода трішки зіпсувалася:почав накрапати дощик, який перейшов у добрячий дощ. Але настрою він не зіпсував. Благодатна вода, що лилася з сірого неба. вмила квіти, дерева, у яких потопає садиба Косачів. А квітів тут сила-силенна. Навесні зацвітають конвалії. Розповідають, що біля будиночку, в якому жили батьки, висадили 90 конвалій.
Читати далі
Я оце подумала, що пішохідна екскурсія Луцьком була би набагато цікавішою. Адже у цьому місті не лише замок, Лесин дім є. Певно, все ж знайдемо час і поїдемо маленькою компанією лише у Луцьк, аби оглянути його детальніше, поблукати вечірніми вуличками, познаходити старі будівлі. На жаль, автобусна екскурсія не дає повного уявлення про місто. Та навіть замок оглянули побіжно, увесь час треба було поспішати, аби не запізнитися на наступну екскурсію.
Читати далі
Швиденько поснідавши ( хто чим, хто як і де, а ми – у номері готелю канапками із чаєм), ми зайняли свої місця в автобусі і поїхали оглядати Луцьк. Гарне місто, мені сподобалось Населення майже як у Тернополі – 200 тисяч, а мені видалося, що за розмірами воно більше. Мабуть, тому що тут, на відміну від файного міста, є широкі вулиці. Автобус привіз нас у «старий Луцьк»- центр міста.
Читати далі
Ну що ж, продовжимо нашу тепер уже віртуальну мандрівку по Волині. Наступна зупинка – форт поблизу села Тараканів. В Інтернеті ви можете знайти назву Тараканівський форт. Перед поїздкою нас попередили. що в подорож до форту необхідно взяти парасольки чи дощовики і обов’язково засіб проти комарів аби вони не загризли нас. Попри всі попередження, ліс, у якому знаходиться форт №13 зустрів нас приязно, і комарі вирішили, що ми їм не по зубах.
Читати далі
Ну, що ж, поїхали далі. А далі – це в Дубно. тут нас чекає зустріч із одним із семи див України – славнозвісним Дубненським замком.
Коли наш автобус під’їжджав до Дубна, почався дощ. Це, звісно, не дуже тішило. Але, як сказала наша Людмила, екскурсія відбувається за будь-якої погоди, і ми – не з солі. Ніц нам не буде. Тим більше, пан Інтернет не віщував нам особливо сонячних днів на час поїздки.
Читати далі
28 Сер, 2018 |
