Минуло два тижні довгоочікуваної відпустки. Нарешті не треба перевіряти зошити, готуватись до уроків, не… ну ще багато чого не треба робити. Зате можна собі дозволити більше часу приділити своїм улюбленим заняттям. Нитки, клаптики мережива, мішковини, лляне ( а може, конопляне) домоткане полотно, дерев’яні намистинки нарешті дочекалися уваги їхньої хазяйки. Першою народилась маленька подорожниця ( щоправда трохи раніше – у кінці травня) братові  у дорогу. Він саме мав від'їжджати в Італію. Потім довелось трохи «перепочити» на екзаменах, довести до пуття класний журнал, навести щось подібне до ладу на робочому столі і під столом (не вдома) і… поринути у відпустку. Щоправда починаю помічати, що дні цієї самої така бажаної, такої довгожданої відпустки стрімко летять як корейський  експрес. А стільки планів…

Отож мої дівчатка народились у червні. Солодка парочка нерозлучників, ще одна подорожниця у  солом'яному капелюшку, помічниця – десятиручка (обожнюю цих лялечок), дівча у віночку із жовтих троянд, молодиця і дівчина  з глечиком, а ще  й дві паняночки в мереживах. Така собі лляна компанія із одним кавалером. 

 У цієї дівчинки спідничка фарбована кавою

 Молодиця на кукурудзяному качані