На долині туман,
На долині туман упав.
Мак червоний в росі,
Мак червоний в росі скупав.
По стежині дівча,
По стежині дівча ішло.
Тепле літо в очах,
Тепле літо в очах цвіло…
В. Діденко.
Так описав цю квітку у своїй поезії український поет. А ми не можемо уявити собі наших ланів без цієї ніжної, з шовковими червоними пелюстками квітки. Кажуть, що бур'ян, але дарма, – красивий. Ця тендітна квітка оспівана в стародавніх і сучасних піснях, поезії, обрядах, замовляннях, віруваннях, звичаях, ворожіннях і, як червона калина, є одним з рослинних символів та оберегів нашого народу.Червоний цвіт маку з давніх часів вважається символом дівочої чистоти. Недарма ж його вплітали у віночок . І недарма , коли хотіли підкреслити дівочу красу, то говорили:"Гарна дівка, як маківка". Українські парубки вважали кругловидих дівчат найгарнішими. А якщо глянути на куполи храмів,то можна помітити, що всі вони нагадують плід маку – маківку. Це справді краса. За народними повір'ями в одній голівці маку міститься 700 мачин (зернин). Напевне, ще й тому мак для українців є символом матері і роду, символом плодючості. Про мак у нашого народу є загадки, наприклад:"Стоїть полк, а в полку сімсот воєвод", або ще "Під одним ковпаком – сімсот козаків", "Батько з лісу, мати з базару, а діти з городу" (Макогін, макітра, мак) . Давно-давно мак займав важливе значення у язичницьких релігійних обрядах наших предків. Їхній відгомін – відома українська гра "мак", яка відтворює обряд сіяння нашими предками маку чи взагалі всілякої городини, її росту і визрівання. Цей обряд був на зразок заклинання, метою якого було одержати добрий урожай.
Про мак існує багато народних повір'їв, переказів та легенд у різних народів. Так у Німеччині існує повір'я, нібито мак завжди щедро росте на полях битв.. Народ стверджує:" Це не квіти, це кров загиблих, котра піднімається до нас із землі і , перетворившись на криваві квіти маку , просить нас молитися за упокій їхніх грішних душ".
А на Лановеччині Тернопільської області існує така красива легенда, записана П. Медведиком у 1980 році у с. Шили. До слова сказати, мені пощастило познайомитись із п. П. Медведиком. Надзвичайна людина. Завдяки його невтомній праці ми можемо дізнатись багато цікавого про історію свого краю, його культуру, звичаї. Він автор численних книг про мій рідний Тернопільський край.

Отож, легенда

Долина Червоних маків
За нашим селом Шилами колись буяв розлогий степ. Щоранку вівчар піснею звеселяв і радував степ. Цей голос пісні кликав кохану дівчину вівчаря. Вона крадькома від злого батька приносила вівчареві їжу. Була щасливою у пестощах і розмовах з хлопцем.
Одного дня не прийшла вівчарева наречена. Не прийшла вона і завтра, не прийшла і позавтра. Засумував хлопець, грав-вигравав, виспівував свої співаночки, викликав свою кохану. А її все не було. Запитав вівчар у степу, чому не приходить кохана. Та той лиш тяжко зітхнув і похилив трави. Запитав він у сонечка, а воно пустило ненароком світлий промінець та й сховалося за хмару. Вівці теж збились докупки. Сумно у степу, сум важкий ліг на душу хлопця. Довго ходив вівчар, знову виспівував, йшов і йшов, а степ тихо відхиляв трави. Сонечко вигляне і сховається, вигляне і сховається.
Його кохана була покарана лихим батьком, багачем. Не вільно було їй ходити у степ. І затужила вона. Просять їсти не йде. Плакала, тужила, а пісня коханого ще більше краяла серце. Наостанку просила лиш, щоб поховали її у розлогому степу серед запашних трав. Очі кapі були вже безводні, бо висохли з горя. Вже сліз і не було. Та й умерла у журбі зі словами кохання на устах. Припав вівчар до нeї, поцілував, взяв на руки і поніс по тих місцях, де кохались вони. А зранене серце стікало кров'ю. Кожен кривавий слід палав за ним вогняними барвами. Зачервоніло скрізь по долині… І зросли по тих слідах червоні маки.
Там, де колись був розлогий степ, тепер Долина Червоних мaків.
——————————–
Записав 1980 р. П. МЕДВЕДИК у с. Шили Лановецького р-ну від С. ВАСИЛЬЧУК, 70 р.
(«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської»,
Тернопіль: «Джура», 2007
Сумна легенда… Але вона про кохання. Тож так і лишається мак для нас , українців, символом краси і кохання.

А зараз обіцяний майстер-клас з виготовлення квітів для листівок і не тільки. Сьогодні ми робитимемо квітку маку із гофрованого паперу.

Отож, нам потрібні:
1. Гофрований папір червоного кольору.
2. Нитки чорного кольору (бажано – вишивальні, муліне).
3.Сухі блискітки для декору.
4.Клей ПВА.
5.Картон.

Ну, що ж. почнемо.
Крок 1
Виріжемо з картону кружечки діаметром 1 см.
Крок 2.
Виріжемо з червоного гофрованого паперу 6 пелюсток нашої квітки. Їх форма нагадує сердечко.

Крок 3.
Вирізані пелюстки трохи пальцями розтягнемо, надаючи їм таким чином опуклості.

Крок 4
Змастимо картонний кружечок клеєм і приклеїмо спочатку дві пелюстки ( вони в природі є чашолистками), а потім на них по кругу решту чотири .

Крок 5
Із чорних ниток робимо китичку, намотуючи на палець чи на картонний прямокутничок і перев'язавши посередині. Розрізаємо петельки, які утворились.

Крок 6
Отриману китичку вмочуємо у клей, а потім у сухі блискітки. Отримаємо тичинки.

Крок 7
Серединку квітки намащуємо клеєм і приклеюємо тичинки. Квітка готова.

Ну, а тепер саме час показати, як зроблені нами квітки можуть прикрасити вітальну листівку. Для своєї листівки я знову використала свої улюблені метелики – витинанки, обкладинку із зошита, а також лляне мереживо і шовкову стрічку.

Наступного разу зробимо мак з тканини. Гадаю, що найкраще для цього підійде шовк. Адже насправді квіти маку мають такі шовковисті пелюстки.
Такі, як на цій моїй світлині.