:::: МЕНЮ ::::
Архів по місяцях:серпня 2014

Закарпатські замальовки. День перший: Синевир і ведмеді

IMG_0987

ДОРОГА

Нарешті подорож на Закарпаття, про яку мріяла цілий рік, відбулась! А яка подорож без пригод? Як на диво виїхали дуже навіть вчасно. Ну, не о 6.30, а о 6.45. Це дуже навіть непогано. Усі туристи виявились майже пунктуальними. Отож, поїхали. Година вранішня, дорога порожня, небесна канцелярія поки не віщує нічого такого, щоб нам завадило. Хтось намагається додивитись перерваний сон, інший споглядає картинки за вікном. На шляху перше за Тернополем село Підгороднє. Екскурсовод Юля Костюк ( www.smart-center.com.ua ) розповідає, що воно не завжди було Підгороднім, а Фільварки (фільварок- від польського хутір), з1561 року було відоме як Підгородичі,а до 1940 року воно називалось Янівка (Іванівка). Проїхали ще трохи і ми вже у Шибалині Бережанського р-ну. Це село ще старіше – воно відоме з 1475, це поселення часів Київської Русі. Цікаво. що назву його виводять від прізвища Шибалин. За іншим тлумаченням назва походить від діалектного шибай “зірвиголова», тобто поселення «на вітрах”. Подейкують. що у цій місцині дули такі вітри, що зривали (шибали) голову. Ось так, хто посапуючи, хто слухаючи, минули ми і Бережани, й інші населені пункти і пунктики і раптом… Ну що за подорож без пригод (вибачте за повторення). У моторі забулькало, і він , бідака, загнувся. Так що довелось нам добрих півтора години чекати нового мерседеса, який би мав бажання і силу доперти нас до омріяного пункту призначення. За той час, доки новий транспорт рухався , аби підібрати нашу групу, ми освоїли зайняту на цей час територію, на якій тільки й було що «Дубок» і «Дуб» серед ясенів, грабів та всіляких кущів. Хочу сказати вам, що кава у «Дубку» досить таки й смачна. Нарешті карету-мерседес подали. Ми перевантажили свої валізи, пакети, попрощались із водієм і рушили далі. Разом з нами подорожували хмарки. Вони були неймовірно гарні і загадкові.

Читати далі


Сьогодні – Маковія

0_a97d8_6335024e_L

0_a97d8_6335024e_L

Маковій – народна назва дня 14 серпня, коли відзначається церковне свято мучеників Маккавеїв. Це – свято Першого Спаса ( його ще називають Спас на воді, Мокрий Спас). У цей день українці святили воду, мед, осінні квіти, різноманітне зілля, віночки з жита, мак. Моя цьоця складала букет із жоржин, які завжди рясно квітли перед хатою, чорнобривців, айстр, багаторічних гвоздик, барвінку, зілля – м'яти, чебрецю, і кілької головок стиглого маку. Букет перв'язували червоною биндою, а мак зв'язували окремо.Засушені, освячені у церкві  квіти і зілля, зберігалися аж до Благовіщення за образами. А  на Благовіщення дівчата вплітали їх у коси, – "щоб волосся не випадало". У цей день обрядовою їжею були пісні  паляниці на поташі з маком, облиті медовою ситою. Пригадую, як у нашому селі в Тернопільському районі бабця Маринка і цьоця Рома  пекли ті паляниці у печі.  А потім у макітрі макогоном розтирали мак, змішували мед з водою, кришили в макітру   ті паляниці на кавальчики ( це вам не ножем на кубики різати), вимішували дерев'яною лижкою. Боже, яка то була смакота! Ми ніяк не могли дочекатись, коли вже нам дадуть тих паляниць і стояли тут коло бабці із мисками, щоб першим отримати порцію тої смакоти. Мені здається, що таких паляниць, як ті у дитинстві , я більше ніколи не їла.  А ще кожен з дітлахів хотів першим облизати макогона, котрим мак розтирали.  Бабця гонила мене – "не можна, бо лисого чоловіка мати будеш", а братів – бо самі лисими будуть.  Казали до них : "Будеш лисий як макогін". Мама щороку дотепер пече паляниці за старим бабциним рецептом, але в духовці, і так само з медом-маком. Смачні, дуже люблю смакувати їх, але щоразу загадую ті, з печі, трішки підпалені, шорсткі, на дотик, коли гладиш їх долонями ще теплі, навіть гарячі, щойно витягнуті з печі і викинуті на рядно…

Читати далі


Соколи. Пам’яті героїв

IMG_0886

Знову і знову слухаю, дивлюсь новини… Так хотілось вірити, що це справді помилка… “Пані та панове! Сталася порівняно приємна помилка. В запалі бою трохи переплутали – думали, що все. Його привезли, як тіло, але лікарі таки відкачали. Пульс був настільки слабкий, що тільки лікарняне обладнання виявило наявність серцебиття. Хвала Богe, побратим Світляк не загинув. Він поранений, в шпиталі, вже прооперований, але у важкому стані. Моліться за одужання Воїна! Цю радісну звістку повідомляють друзі Андрія Дрьоміна”, постили на Фейсбуці. 

Читати далі


Нитяна фея Надія

IMG_0820

Літо, якого так завжди чекаєш, добігає кінця. Іноді здається, що воно, літо, тебе дістало цією спекою, яка просто переслідує (нема де від неї сховатись), новинами, (крім них, здається, нічого у ящику не дивишся). І все ж шукаєш хоч трохи позитиву серед цієї невідомості, війни, сліз, горя. Якось так влаштована людина, якось так Бог, напевно , дає, що війна війною, а люди закохуються, народжують дітей, діти граються. І завжди надіються, вірять, що все так не буде, що все ж прийде цей довгожданий мир. Отак і я щодня живу з думкою, що все це має скінчитись. І з цими думками-молитвами мотаю свої ляльки. Маленькі мої лялечки десь там з бійцями на передовій. Хочеться вірити, що вони вбережуть когось від кулі. Так народилась і ця лялька Надія. Зодягнула її у зелену сукенку. А знаєте чому? Тому що зелений колір символiзує пробудження природи, вiчне життя, молодi сили, рiст i розвиток. Крім цього він утворюються із наших рідних серцю кольорів – жовтого і блакитного. Жовтий – є відображення свободи і щастя, колір досягнення поставленої мети. Як і голубий, синій колір , символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.

Читати далі


Витинанка “Дерево життя із яблука”

IMG_0759

 На прохання пані Наталі Совінської, з якою  я познайомилась під час проведення майстер-класу на безкоштовних курсах англійської мови, хочу поділитись майстер-класом з витинання. Маю надію. що це згодиться їй за океаном у Канаді, де вона тепер мешкає, і де є дітки, яких пані Наталя вчить усьому нашому рідному, українському.

Читати далі


Летіть, метелики, летіть

IMG_0776

У Літній дитячій школі "Дивосвіт", незважаючи на похмурий день із дощем,  весело! І навіть літають метелики. Хоча , як відомо усім, метелики дощу не люблять. А у "Дивосвіті" літають у будь-яку погоду! Тому що це метелики-витинанки. Ой. нелегка ця творча праця для дітлахів – витинання. Більшість з них роблять це вперше. Ну, намалювати  візерунки на крилах – тут фантазії майже всім вистачає. А от витинати ці фантазіі… Ще й  ножиці вередливі ніяк не хочуть акуратно різати,  а клей ліпиться сам туди, куди йому не слід ліпитися!  Але все буває колись уперше. І все ж метелики вийшли чудові!  Усі, без винятку! Може кожен пишатися своєю першою витинанкою! А там, дивись, сподобається, і хтось стане відомим майстром і не тільки на Тернопільщині. Тільки потренуватись треба.

Читати далі


Лялечки з дитинства

IMG_0715

Якось гуляла із внуком біля педуніверситету.. Спека була неймовірна.  Хоч би який маленький подих вітерця! Малий катався на велосипеді. Посиділа на лавочці навпроти цетрального корпусу, поспостерігала за молодими матусями із малечею, за голубами, лінивими від спекиі спраги і вирішила трішки пройтися у тіні скверику.  Добре, що є такий і недалеко від дому.  Люблю тут бродити і частенько фотографую саме тут.  Так було і цього разу. Згадалось дитинство, а точніше лялечки, які ми робили у дитинстві із квіток. Вирішила згадати… Ось такі вийшли панянки. 

Читати далі


“Дивосвіт”- для бійців

IMG_0661

Вчора ми з учнями Літньої школи "Дивосвіт" знову робили подарунки для бійців. Це стало вже для дітей потребою, адже вони чітко усвідомили, що їхні нехитрі витвори додають сил захисникам, наближають перемогу. Це стало потребою для мене. Я не можу не йти до дітей і не вчити, допомагати робити ці подаруночки. Цього разу даруємо бійцям наші серця – у кожній листівочці – по два, у кольорах рідного прапора, у кольорах Батьківщини. Одне серце – солдатське, друге – дитяче. Вони поряд… "Я люблю Україну!" –  ці слова разом із словами вдячності. побажаннями захисникам на кожній листівці. І ще – квітка, метелики, зелена трава – таким в уяві дітей є мир, такою вони мріють бачити свою Україну.

Читати далі